Жив собі хлопчик Тарасик.І був у нього дід Івасик.Одного разу Івасик питає діда:Діду! ді!А риби ходять до школи?О діду!ді!А риба може ходити?О діду!ді!-Стій онучку!Стій!Як тепер мені на це все відповідати? по черзі?Тепер моє питання О сину!си!А ти вмієш літати?-Ні-Відповід Онук-Так сідай до мене на коня синку політаємо:Онучок сів н а дідового коня дід сказав:Гоп! кінь побіг щосили.Щосили! вони настовхнулись на горб кінь як від страху скочив і онучок с дідусем полетіли а хлопчик подивився наверх і подивився на красиве сонечко.
Епітети «славний, молодий, голова завзята, буйне військо», пестливе слово «козаченьки», присвійний займенник «наші» пошану та любов українського народу до своїх оборонців. різко протилежні емоційним забарвленням тропи, що змальовують ворогів: вони прокляті, татарська орда порівнюється із страшним громом і чорною хмарою, яка «світ закрила». постійний епітет «велика сила» вказує на те, що татар було набагато більше, ніж козаків, проте хоробрі воїни відважно в бій, захищаючи свої землі.епітети: «славний козаче», «буйне військо», «голова завзята», «тяжке горе», «білий світ».метафори: «вкраїна плаче», «морозенко… сивим конем виграває»,«живцем серце виривали», «україна славою покрита».гіпербола: «татар велика сила». риторичні оклики: «дивись тепер, морозенку, та на свою україну! », «тяжким горем та сльозами, та кров’ю полита! ».
Українська пі вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою, геніальною поетичною біографією. з давніх-давен уславилася україна піснями, які дбайливо, як найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління. михайло стельмах писав, що пісня є українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотанням грому. український народ створив так багато пісень, що, якби кожного дня вивчати одну нову пісню, на вивчення усіх не вистачило б людського життя. ми знаємо так докладно античну історію, історію римської держави, бо її оспівали славетні поети — гомер, овідій, вергілій. наша ж історія, як сказала ліна костенко у романі "маруся чурай", написана "плугом, шаблею, мечем, піснями". так, і піснями. а нашими гомерами були народні співці — кобзарі. до нас дійшли імена найталановитіших із них. це остап вересай, федір кушнерик, євген у давніх народних піснях відбилась відвага, волелюбність захисників народу, любов до рідної землі. народна пам'ять зберегла імена деяких авторів давніх народних пісень. найталановитіші з них — полтавчанка маруся чурай, козак семен климовський. плине час. народжуються і вмирають люди, гине у вогні часу матеріальна культура. але вічними і незнищенними залишаються духовні цінності, серед яких — пісня. сучасні українці не втратили любові до народної пісні, вона живе в кожному домі. у моїй сім'ї люблять і поважають народну пісню. я чула їх змалку від бабусі, мами. пісня згуртовує людей, очищає їхні душі, робить життя більш осмисленим, радіснішим і красивим. наша пісня буде жити вічно. тарас шевченко пророчо сказав про це так: наша дума, наша пісня не вмре, не загине. от де, люди, наша слава, слава україни.
Жив собі хлопчик Тарасик.І був у нього дід Івасик.Одного разу Івасик питає діда:Діду! ді!А риби ходять до школи?О діду!ді!А риба може ходити?О діду!ді!-Стій онучку!Стій!Як тепер мені на це все відповідати? по черзі?Тепер моє питання О сину!си!А ти вмієш літати?-Ні-Відповід Онук-Так сідай до мене на коня синку політаємо:Онучок сів н а дідового коня дід сказав:Гоп! кінь побіг щосили.Щосили! вони настовхнулись на горб кінь як від страху скочив і онучок с дідусем полетіли а хлопчик подивився наверх і подивився на красиве сонечко.