В деревне, где жил мальчик, была только начальная школа и поэтому, чтобы продолжить учиться, ему пришлось уехать в райцентр. В одиннадцать лет у него началась самостоятельная жизнь. В райцентре, из-за того, что раньше он не отлучался из дома, возникла сильная тоска по дому и по семье. На мальчика возлагалась большая ответственность, он должен был хорошо учиться, стать грамотным. Несмотря на то, что ему было плохо и горько жить среди чужих людей, он сильно любил свою семью и мать особенно. В это тяжёлое послевоенное время, в период разрухи и голода, его мама наперекор всем несчастьям, собрала и отправила сына учиться. Он не хотел подводить мать и не убежал в деревню, претерпевая все трудности. От робости, молчаливости, излишней деревенской замкнутости, а главное - от дикой тоски по дому ни с кем из ребят он не сошёлся. Их к нему тоже не тянуло. Но нужда заставила мальчика научиться играть в «чику». Получив выигранные деньги, он покупал на базаре баночку молока. Досыта всё равно не наедался, но из-за малокровия ему нужно было пить молоко, поэтому он и играл на деньги.
Мальчик привлекает ясностью, цельностью, неустрашимостью души. Приобщаясь к нелегкой судьбе мальчика, мы сопереживаем вместе с ним, размышляем о добре и зле, испытываем “чувства добрые”.
План 2 книги "На Козацьких Островах" 1. На Кам’яному острові 2. Швайка каже, що на землі Воронівки напали татари 3. Хлопці лишаються на острові самі з Барвінком 4. На острів припливають два човна з трьома людьми, один з них - Тишкевич 5. Хлопці беруть Тишкевича у полон 6. Козаки повернулися, Тишкевич втік 7. Швайка наказав всім тепер забиратися на Зміїний острів і погнався за Тишкевичем 8. Тишкевичу дають сотню людей, щоб той розбив козаків на Камяному острові 9. Санько ворожить, і хлопців не помічають. 10. Швайко і хлопці ідуть степом, зустрічають пастуха Рашита 11. Швайко і хлопці в гостях у Вирвизуба 12. Пригоди Демка-Дурної Сили 13. Дід Кудьма вирішив, що Грицик залишиться зі Швайкою джурою, а Санько буде з ним. 14. Суд у плавнях: Грек дарує Демкові життя 15. Козацькі розмови на березі річки
Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути» Риси характеру Климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий; в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий. Прагнення Климка а) прагнення навчитися; б) відповідальний за доручену справу; в) шанобливе ставлення до дружби
Мальчик привлекает ясностью, цельностью, неустрашимостью души. Приобщаясь к нелегкой судьбе мальчика, мы сопереживаем вместе с ним, размышляем о добре и зле, испытываем “чувства добрые”.
выбери что нибудь отсюда