ответ: Ба́йка (від баяти — «розповідати») — один із різновидів ліро-епічного жанру, невеликий алегоричний, здебільшого віршований твір повчального змісту, з яскраво вираженою мораллю.
Гумореска — невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю. Тут сміх постає у вигляді доброзичливої, емоційно забарвленої естетичної критики у дотепній, парадоксальній, подеколи оксюморонній формі, в аспекті морально-етичних критеріїв, що унеможливлюють цинізм.
З цих визначень, можна побачити, чим байка відрізняється від гуморески
Объяснение:
Тітка Поллі – сестра покійної матері Тома. Носить окуляри через моду, хоча через них погано бачить. Добра, співчутлива жінка, але яка намагається бути строгою. Якщо і вирішується карати Тома, то тільки тому, що вважає, що своєю м’якістю вона губить племінника. Вона прагнула виховати Тома добропорядним і чесним, дбала про нього з величезною любов’ю. Тітонька щиро переживала і оплакувала Тома, коли всі думали, що хлопчики потонули.
Беккі Тетчер – маленька красуня. Добра і романтична, захоплена і розумна. «чарівне створіння з голубими очима, золотавим волоссям, заплетеним у дві довгі коси, в білому літньому платтячку й мереживних панталончиках» – такою з’явилася перед Томом і читачами дочка окружного судді. Це розпещена і примхлива, але в той же час емоційна і вразлива дівчинка. Вона щиро переживала першу сварку з Томом і навіть захворіла.
В образі Михайла Череваня змальовано новонародженого українського пана. За своїм характером він добродушний, щирий, гостинний і веселий. Загалом Михайло Черевань, дружина Меланія і дочка Леся — люди ввічливі й доброзичливі. Із симпатією малює розповідач Черевниху: «Молодиця свіжа й повновида, пряма, як тополя». Так само лаконічно, але виразно описує Лесю: «Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті — так усякому на душі, мов сонечко світить».
Для автора це ідилічна українська родина, як і саме хутірне життя, із якою пов'язував розквіт України. Благополуччя й гармонію Череванів увиразнює мальовнича природа: «Сонце світило стиха, без жари; і любо було поглянути, як воно розлилося по зелених вітах, по сукуватих, мохнатих дубах і по молодій травиці. Пташки співали і свістали усюди так голосно да гарно, що все кругом неначе усміхалося. Хутір обняла річка з зеленими плавами, лозами і очеретами».
Поступово розкривається життя безтурботного хуторянина, доброго господаря, який живе в злагоді з природою, занурившись у патріархальний світ. Із замилуванням розповідає автор про заможні статки Череваня, докладно змальовує інтер'єр хати, загалом багатий побут: «У хаті, як у віночку; хліб випечений, як сонце...». Родина плекає українські звичаї, культуру хутірного буття