кажуть, що поет формується у дитинстві. маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш «мрії»). вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. однак у лесі українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів: тільки дивно, що не принци. таємницею укриті. не вродливі королівни розум мій очарували. дівчинка гортала малюнки лицарських романів. її приваблювали не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “здайся! ”», а переможені. нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «убий, не ! » маленька дівчинка леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. вона поважана тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. можливо саме в них вона вчилася великої мужності. ця мужність знадобилася їй у житті, боротися з власною недугою та життєвими .
Відповідь:
на клоуз-тест не зовсім тягне це завдання, але... можливо хоч щось підійде ...
1. Тема розділу повісті «Блакитні печери» - автор у цьому розділі розповідає історію про те, як хлопці збиралися у похід до печер. Як Юлько загорівся цієї ідеєю, як захоплено розповідав про красу печер, а потім просто не прийшов на місце загальної зустрічі, бо йому було ліньки так рано вставати і далеко їхати. Він нікого не попередив, його не хвилювало, що він підводить усіх або що його чекають, він навіть не поцікавився наступного дня чи відбулася поїздка і не спробував виправдатися. Він зробив вигляд, що нічого не було.
2. УI та IV розділах порушені проблеми ... -якщо вірно поставлено питання, то за моїми підрахунками 4 розділ - "Блакитні печери", а 6 розділ - "Сорока з перебитим крилом". Про що йшлося в 4 розділі - дивись вище )), а в 6 розділі описано як Стефко Вус запропонував Юлькові забрати і виходити сороку з перебитим крилом, як при цьому бридливо Юлько хотів пхнути пораненого птаха, але Славко заступився. Після чого вже Славко разом із Стефком думали як порятувати сороку. У цих двох розділах піднімається проблема становлення характеру підлітків, їх світосприйняття, відчуття відповідальності за свої вчинки, співчуття.
3. “ Чому ти так зробив, тату?”... - напевне потрібно розказати як я розумію цей розділ. Юлька розривають у душі два протилежних почуття- любов до батька і його зневага до нього ж, коли батька звинуватили у плагіаті. Але саме більше мені не подобається, що у цій історії Юлько думає не про батька, а в першу чергу про себе і лише про себе. Він готовий навіть зрадити, відмовитися від свого прізвища, аби лиш не перестати виглядати ідеальним в очах інших.
4. Улюбленим заняттям Славка Беркута є - я е впевнена у вірності цієї відповіді, але мені здається, що улюбленим заняттям Славка є читання книг з географії. Він так ним захоплювався, що міг навіть забути про тренування з не менш улюбленого фехтування.
5. Кожен із підлітків — однокласників шукає себе в також не впевнена у вірності відповіді, але весь твір описує те, як шукають ці підлітки своє місце у цьому житті.
6. Метою життя Славко для себе вважав ... також не впевнена, але здається Славко мріяв знайти своє максимальне навантаження у житті і з гідністю витримати його.
7. Юлькові не вистачало...- ??? з точки зору Юлька чи з точки зору Славка чи з точки зору читача ??? - з точки зору читача совісті і вміння співчувати, з точки зору Юлька - йому не вистачало сліпого обожнювання його персони іншими, Славко і сам не розумів чого йому не вистачає в Юлькові, просто відчував, що Юлько не такий справжній як вдає з себе.
8. Причиною поразки юного фехтувальника є...- самовпевненість і не вміння зібратися у критичний момент
9. “Буде суд чи ні?” над Славком Беркутою ...це не можна назвати судом, це більше скидалося на судилище. І це судилищ над Славком Беркутою відбулося. Тільки закінчилося несподівано.
10. Як усе було насправді - а насправді людська підлість, брехливість і підступність однієї людини ледве не знищила гідність і життя іншої людини, яка ні в чому не була винна. Колишній кращий друг Славка Беркути -Юлько Ващук, потрапивши в халепу з власної вини, назвався прізвищем Славка Беркути у дитячій кімнаті міліції. Працівники міліції замість того, щоб розібратися чи це справжнє ім"я дитини, поговорити з батьками хлопця, відпускають винуватця і пишуть лист до школи із безпідставними звинуваченнями людини, яка навіть ні про що не здогадується. Можливо, що Славко Беркута в силу свого віку, ще не зовсім зрозумів страхіття цієї історії. Але навіть важко уявити, що пережили у цей час його батьки
11. “Прийшла ота жінка і сказала, що він”... цитата Я хочу… я змушена перервати. Трапилася велика, страшна прикрість — ви… власне, ми, бо й моя вина в тім — ми даремно образили цього хлопця, Славка Беркуту. Він справді не був у нас ні того, ні іншого вечора. Ми з ним ніколи не зустрічалися
12. Кінець щасливий. Немов у казці.... ці слова у творі звучать з іронією : цитата: "Як у казці. Судили — вибачили — помилилися, не гнівайся — завтра задачу скажуть на дошці писати". Вибач - і все. Ніхто не задумався над травмою хлопця, ніхто не подумав, що все могло закінчитися набагато гірше. Ніхто з дорослих в цій історії не зробив висновків.
Пояснення:
На фоні боротьби громади села Тухлі з боярином Тугаром Вовком і монгольською ордою змальовані головні герої повісті. Захар Беркут, його син Максим, Мирослава наділені найкращими рисами характеру. Вони постають перед нами чесними, вольовими, відданими інтересам рідного краю. І тому вони протиставлені зарозумілому бояринові Тугару Вовку — експлуататору і зраднику, жорстокій монгольській орді на чолі з ватажком Бурундою.
Головний герой повісті — Захар Беркут. Йому притаманна народна мудрість, висока моральність, велич, сила. Він справжній патріот свого краю, людина мудра, розважлива, з великим життєвим досвідом, для якої громадські інтереси над усе. Його люблять і шанують люди, та й доля до нього прихильна.
Зовсім протилежним йому І. Франко змалював боярина Тугара Вовка з його дійсно вовчою натурою. Цей деспотичний зрадник — дуже хижа й пихата людина. Саме ці риси характеру призвели його до відступництва, а зрадника завжди чекає ганебний кінець. Тугар Вовк загинув разом з монголами в тухольській долині.
Жорстокою руйнівною силою виступає в повісті монгольська орда, а на її чолі — Бурунда. Він, як і Вовк, прагне володіти українськими землями та народом. Цей образ наче налитий люттю і заплямований кров'ю, його не можна сприймати без жаху і здригання. І якщо у зрадника Тугара Вовка ще є щось людське (його ставлення до дочки), то Бурунда — це звір. З особливою виразністю цей звірячий характер виявився під час загибелі його вояків.
Повість «Захар Беркут» відкрила мені захоплюючу сторінку історії мого народу. А ще познайомила з мудрою і прекрасною людиною — Захаром Беркутом, який став моїм улюбленим героєм. Усі його дії були спрямовані на добро в громаді, а його мудрість ще довго буде слугувати багатьом поколінням: «Доки будете жити в громадському порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».