Для всякого уміння потібен талант, але нема нічого неможливого, якщо чогось сильно хотіти. Звичайно, маючи к чомусь хист, буде легше навчатися, але багато людей гублять цей хист, вбиваючи його своєю лінью. Поєт... Людина - новатор. Люди, які рухають наше суспільство вперед, до вершини пізнання. Люди, які можуть намалювати картину словами, передати кольори у фразах, змусити відчути смак та ємоції крізь папір. Чи кожна людина може це зробити? Це питання не таке все і важке. Звичайно - ні. Можне спробувати - кожна, але зробити вдосконало, з кожною деталлю с цим-самим хистом - не кожна. Бо, як кажуть: поєт - дар від Бога. Комусь дано малювати фпрбами, комусь піском, а комусь словами. Треба тільки знайти себе, знайти те, що виходить краще всього і йди до вершин самовдосконалення.
Объяснение:
Устина мала важке дитинство: “Ватька-матері не зазнаю: сиротою зросла я при чужині, у людях”. Відколи у десятирічному вщі йі взяли до панського двору, вона нічого окрім цілоденної, праці й не бачила. Особливо нестерпним життя Устини стало після приїзду панночки-інститутки, до якої її приставили покоївкою.
Устина зазнала багатьох знущань і від старої поміщиці, і від молодої, але це не зломило її життєлюбності і веселої вдачі: “Було мене й б’ють (бодай не згадувать) – не здержу серце, заплачу, а роздумаюсь трохи – і сміюся”.