Ім’я Т. Г. Шевченка відоме всьому світові. Його творчий доробок — справжній літопис долі та історії українського народу. Народні жалі й радощі знайшли своє втілення у віршах Поета. Образи і сюжети для своїх творів він черпав з народної творчості. Усе своє життя Великий Кобзар присвятив своєму народу, пишучи про нього і для нього. Одним із найліричніших його творів є балада «Тополя», у якій поет оспівує благородство почуттів дівчини, яка змогла зберегти вірність своєму коханому.Усіх подорожніх дивувала одинока тополя, яка височіла край дороги. Гнув її «стан високий» вітерець, і здавалося, ніби чомусь плакало те дерево. І справді, не звичайним було воно: то зачарована дівчина перетворилася на тополю від суму за своїм нареченим. Щиро кохалися молодята. Але зла доля розлучила їх навіки. Поїхав парубок на війну і загинув десь у боротьбі за свою Україну. А дівчина все чекає, «сохне вона, як квіточка». Проте мати її вирішила сама влаштувати життя своєї доньки:«Чого в’янеш, моя доню?» —Мати не спитала,За старого, багатогоНищечком єднала.Але не потрібні були багатства дівчині. Краще було померти для неї, ніж вікувати із нелюбом і зрадити своє кохання. Пішла вона вночі до ворожки, аби дізнатися про свою долю:Коли нежив чорнобривий,Зроби, моя пташко,Щоб додому не вернулась…Знала мудра жінка життя молодої. Давно вже приготувала для неї чарівне зілля, яке б могло до й. Тричі мала випити дівчина те зілля. Але не повернувся козак до неї. Немов на крилах, понесло її до поля. Співала і благала долі. І сталося диво — перетворилася вона на одиноку тополю. І тепер лише вітер її стрункий стан гне додолу.Мене вразила ця балада своєю ліричністю і глибиною зображення нещасливої любові закоханої пари: в ній тісно переплітаються сюжет і художні тропи з народною символікою й поетикою, доповнюючи враження читача від прочитаного твору.
Ігор миронович калинець (9 липня 1939, ходорів львівська область) — поет і прозаїк, один із чільних представників т. зв. «пізньошістдесятницької» генерації і дисидентсько-самвидавного руху в україні; політв'язень. живе і працює у львові. автор сімнадцяти поетичних збірок, написаних у період між серединою шістдесятих та 1981 роком.поетичну творчість калинець, за пропозицією самого автора, прийнято хронологічно поділяти на дві головні частини: дев'ять книжок, написаних перед ув'язненням у 1972 р. (з них офіційно в урср опубліковано було лише першу — «вогонь купала», 1966, решта функціонувала у самвидавному обігу) і вісім — написаних під час ув'язнення та на виселенні (до 1991 р. функціонували тільки у самвидаві). згідно з цим поділом і було підготовлено та випущено два томи поезій калинця — «пробуджена муза» (варшава, 1991) та «невольнича муза» ( — торонто, 1991). 1991 р. збірку вибраних поезій «тринадцять алогій» видано було також в україні. ілюстрації до збірки поезій ігоря калинця «відчинення вертепу», які були видрукувані в лондоні під назвою «поезії з україни» створив у 1969 богдан сорока. це спонукало кдб порушити кримінальну справу проти художника, десятиліття його твори забороняли виставляти і згадувати його ім'я у пресі.
Епітети : дитячі любі роки, вродливі королівни, гордих переможців, завзятий, пишний цар, окружною рукою, смілива відповідь, безсонні довгі ночі, готичнеє склепіння, червонясте світло, навісний, безладний гомін, лютий біль, тихий стогін, проклята кров, рідний край, чесний стяг, чесну короговку, дитячі мрії, невидимою рукою Метафори: принци, Таємницею укриті; серце чарувала Бранки смілива відповідь; Мріє стеля надо мною; Червонясте світло впало; Чи в крові гарячка грає, Чи війна лютує в місті? Риторичні вигуки: "Здайся!","Убий, не здамся", "Ти мене убити можеш, Але жити не примусиш!", " Навісний, безладний гомін!"," Подивись на бойовисько!","Коли ні,— зірву завої!","Не за рідний край пролита!","Ні, я чую наше гасло!","Зав’яжіть тісніше рани, Шкода кров губити марне!..", "Будь проклята кров ледача, Не за чесний стяг пролита!.." Анафора: чи то, хай, хто Порівняння: Роки любії, дитячі, Як весняні води, зникли; Мріє стеля надо мною, Мов готичнеє склепіння; А гілки квіток сплелися На вікні, неначе грати. Риторичні запитання :"Чи то вуличнеє світло, Чи то полиски пожежі?";"Чи в крові гарячка грає, Чи війна лютує в місті?";"Хто живий у сьому замку? Хто тут має серце в грудях?";"Хто кого перемагає? Чи над лавами ще в’ється Корогва хрещата наша?"
