Привіт, Антон! Минуло пів року, як ти переїхав в інше місто. З того часу як ти поїхав багато в класі змінилося. З першого вересня до нас в клас перейшли три нових учня. Дві дівчинки і один хлопчик. Одна дівчинка займається балетом, інша ходить в музичну школу. Але головне надбання нашого класу – це Сергій, він дуже добре грає в футбол. Так що тепер наша команда стала сильнішою. Наступного разу, коли приїдеш, обов’язково зіграємо разом.
А ще недавно наша класна хворіла, навіть в лікарні лежала. Ми всім класом її відвідували. Через 2 тижні, її вилікували і дозволили вийти на роботу.
На початку вересня в школі була “Зарядка із зіркою”. Її вела олімпійська чемпіонка. А ще баскетбольний майданчик на вулиці підремонтували, пофарбували щити і кільця.
Приїжджай скоріше, ми з хлопцями скучили.
Объяснение:
Зграя лелек летіла на своє звичайне місце зимівки. Попереду летів здоровий та сильний вожак зграї, а десь позаду молоді лелеки. Разом з молодими летів старий, немічний птах. Це був мовчазний лелека і дуже-дуже сумний. А молоді лелеченята з цікавістю поглядали на нього. Їм хотілося дізнатися про сум свого сусіда в польоті.
На солоних лиманах у час перельотів збираються птахи з усієї Європи – тисячи птахів! А можливо й сотні тисяч? У кожній зграї вистачає місця. Ось тут молоді птахи не витримали і обсіли старого, розпитуючи його про життя.
– Ви ще молоді, – промовив лелека. – А я вже багато прожив. Лечу на місце своєї першої зимівки, щоб побачити ще раз рідні місця і проститися зі світом, бо відчуваю: недовго мені лишилося жити.
– Тож ти багато побачив і можеш розповісти, – сказав один з лелек.
– Так, побачив я за своє життя немало, але розповідати не люблю.
Лелека заплющив очі і здавалось, що заснув. Мовчали й молоді птахи. Несподівано розплющивши очі, літній птах промовив:
– Гаразд. Я розповім вам одну історію. Але за однієї умови: якщо ви не будете задавати питань.
Молоді птахи погодилися. Тоді старий лелека розпочав своє довге оповідання.