Образ Ігоря. Ігор Святославич, руський князь,- головний персонаж твору "Слово про похід Ігорів". Він дуже любить свою батьківщину, готовий віддати за неї життя, бо для нього смерть краща за полон. Він так і каже: "Лучче ж бо потятим бути, аніж полоненим".
Ігор - горда, відважна, мужня і чесна людина. Всеволод і Святослав називають Ігоря «сміливим соколом», тобто підкреслюють його хоробрість. Він не злякався затемнення сонця - страшного знаку, і вирушив у похід, що для людини того часу дуже сміливий вчинок - інша справа, що закінчився похід невдало.
Ігор також має неабияку харизму, бо зміг повернути назад тисячі воїнів, що відступали, щоб до оточеному половцями брату Всеволоду. Ігор відноситься до своєї дружини, як к братам, і вважає, що доля у них єдина. Він каже, що з ними хоче "голову свою положити або напитися шоломом з Дону». З іншого боку, Ігор буває необачним та запальним, схильним до поспішних вчинків, що призвело до поразки і полону.
Але навіть попавши у неволю, Ігор не зламався, обміркував, як зможе втекти і втік з полону. Це означає, що Ігор - розумна людина.
Образ Святослава.
Київський князь Святослав - видатний державний діяч, видатний полководець, якого "вихваляють німці і венеційці, греки і морава". Незадовго до описаних у "Слові..." подій Святослав розгромив орди половців своїми «сильними полками і харалужними мечами».
Святослав - благородна людина і справжній патріот, що піклується про долю рідної землі. Святослав страждає через те, що напади кочівників та князівські міжусобиці спустошують Русь. Святослав звертається до інших князів з закликом помститися «за землю Руськую, за рани Ігореві, сміливого Святославича».
Святослав розуміє: щоб зміцнити Київську державу, зробити її незборимою, треба об'єднати Руських князів і робить все, щоб досягти цієї мети.
Образ Всеволода
Всеволод Святославич, брат Ігоря, близький до Ігоря за багатьма рисами характеру. Йому притаманні мужність, відвага, військова честь та хоробрість. До свого брата цей суворий воїн ставиться з любов'ю: «І сказав йому (Ігорю) буй-тур Всеволод «один (ти у мене) брат, один світ, світлий ти Ігорю! Обидва ми з тобою Святославовичи".
Всеволод - справжній воїн, хоробрий захисник руської землі, його прізвисько "буй-тур" говорить само за себе. Всеволод виховав свою дружину у бойовому дусі і живе з нею одним життям, одним прагненням - захищати рідну землю від ворогів. Але цей великий воїн в той же час прагне особистої слави. Саме жага слави штовхає Всеволода та Ігоря у похід, не чекаючи інших князів, який закінчився поразкою.
Лаврін приїхав до млина, позносив з воза мішки заїхав під верби, розпріг воли, поклав їм сіна, а сам ліг спати. Добре виспавшись, він скупався в Росі, пополуднував і пішов у млин. Мірошник уже насипав борошном його мішки. Запрягши волів, Лаврін ненароком подивився на Рось і побачив дівчину. Він почув, що вона ніби освітила всю його душу, неначе сонце і побігла на гору зіркою. Лаврін махнув батогом на воли і, замість того, щоб їхати додому через греблю, повернув цабе на пригорок за дівчиною. По обидва боки стояло високе жито, неначе дві зелені стіни. Дівчина ішла попід самою зеленою стіною, висмикувала з жита сині волошки й затикала за вуха. Лаврін догнав її й порівнявся з нею. Вона глянула на його своїми темними очима, і йому здалося, що на житі блиснули дві зірки.
Василь Симоненко написав чудову віршовану казку «Цар Плаксій та Лоскотон». Вона цікава та легко читається. Два головні герої казки зовсім різні. Мені не подобається злий цар Плаксій, він несе темряву суму. Мене захоплює веселий Лоскотон, який приносить світло радості людям. Дядько Лоскотон має добре серце, він любить дітей, прагне робити тільки добрі діла, допомагає іншим. Терплячість допомагає переносити ув’язнення, а мужність та сміливість - перемогти всі безглузді заборони царя. Дорослі та діти люблять Лоскотона, бо він несе людям справедливість, радість і «приходив до усіх голосний та щирий сміх». Автор так описує його : «мав він вдачу теплу й щиру, ще й лукавинку в очах». Зовсім іншим ми бачимо Плаксія: «голова його – мов бочка, очі – ніби кавуни». Цар любить тільки владу, прагне, щоб слуги тяжко працювали на нього. Сльози лиються з його очей, тому він бажає іншим тільки суму. Народ не любить свого нелюдяного правителя, який є злий та розлючений на усіх. За спиною гвардії він був сміливий, а сам на сам – страшенний боягуз: «раптом цар упав на трон», коли побачив у палаці Лоскотона. Цар від лоскоту лопнув, втекли його сумні діти, тому закінчився сум в «красі-країні з дивним ім’ям Сльозолий. А дядько Лоскотон «живе й понині, дітям носить щирий сміх».
Ігор Святославич, руський князь,- головний персонаж твору "Слово про похід Ігорів". Він дуже любить свою батьківщину, готовий віддати за неї життя, бо для нього смерть краща за полон. Він так і каже: "Лучче ж бо потятим бути, аніж полоненим".
Ігор - горда, відважна, мужня і чесна людина. Всеволод і Святослав називають Ігоря «сміливим соколом», тобто підкреслюють його хоробрість. Він не злякався затемнення сонця - страшного знаку, і вирушив у похід, що для людини того часу дуже сміливий вчинок - інша справа, що закінчився похід невдало.
Ігор також має неабияку харизму, бо зміг повернути назад тисячі воїнів, що відступали, щоб до оточеному половцями брату Всеволоду. Ігор відноситься до своєї дружини, як к братам, і вважає, що доля у них єдина. Він каже, що з ними хоче "голову свою положити або напитися шоломом з Дону».
З іншого боку, Ігор буває необачним та запальним, схильним до поспішних вчинків, що призвело до поразки і полону.
Але навіть попавши у неволю, Ігор не зламався, обміркував, як зможе втекти і втік з полону. Це означає, що Ігор - розумна людина.
Образ Святослава.
Київський князь Святослав - видатний державний діяч, видатний полководець, якого "вихваляють німці і венеційці, греки і морава". Незадовго до описаних у "Слові..." подій Святослав розгромив орди половців своїми «сильними полками і харалужними мечами».
Святослав - благородна людина і справжній патріот, що піклується про долю рідної землі. Святослав страждає через те, що напади кочівників та князівські міжусобиці спустошують Русь. Святослав звертається до інших князів з закликом помститися «за землю Руськую, за рани Ігореві, сміливого Святославича».
Святослав розуміє: щоб зміцнити Київську державу, зробити її незборимою, треба об'єднати Руських князів і робить все, щоб досягти цієї мети.
Образ Всеволода
Всеволод Святославич, брат Ігоря, близький до Ігоря за багатьма рисами характеру. Йому притаманні мужність, відвага, військова честь та хоробрість. До свого брата цей суворий воїн ставиться з любов'ю: «І сказав йому (Ігорю) буй-тур Всеволод «один (ти у мене) брат, один світ, світлий ти Ігорю! Обидва ми з тобою Святославовичи".
Всеволод - справжній воїн, хоробрий захисник руської землі, його прізвисько "буй-тур" говорить само за себе. Всеволод виховав свою дружину у бойовому дусі і живе з нею одним життям, одним прагненням - захищати рідну землю від ворогів.
Але цей великий воїн в той же час прагне особистої слави. Саме жага слави штовхає Всеволода та Ігоря у похід, не чекаючи інших князів, який закінчився поразкою.