люди в україні завжди складали й співали пісні. за цими піснями можна простежити історію народу, його життя, його мрії та сподівання, його жалі. відходили у минуле й історичні події, й учасники цих подій, але пісні залишалися. у давні часи український народ вів боротьбу з турецько-татарськими завойовниками. цю подію відображає народна «пісня про байду». байда був історичною постаттю. саме так народ називавдмитра вишневецького, засновника запорізької січі. у пісні оспівується любов до батьківщини, патріотизм, відданість своєму народові. треба згадати і народного героя, народного месника проти панів —устима кармалюка. слава про нього йшла не лише по всій україні, але й далеко за її межами. про нього народ теж склав пісню — це «пісня про устима кармалюка». ще одного патріота українського народу, який виступав проти татарських орд, уславлює пісня «ой морозе, морозенку». не треба забувати і про обрядові пісні, які відтворюють буття наших далеких предків, їх вірування, звичаї, обряди. існує і багато таких пісень, які розпові про звичайні, побутові події з життя українського народу. серед таких пісень можна відзначити коломийки. отже, пісенний матеріал українського народу надзвичайно багатий, різноманітний та цікавий. з пісень можна багато дізнатися про нашу історію»
14 (26) грудня 1898 - 31 січня 1936 (37 років)
Народився у слободі Кантемирівка Богучарського повіту Воронезької губернії .Деякий час вчився у Воронезькій гімназії , пізніше — у Ростові-на-Дону, . 1918 року родина переїздить на Полтавщину, де Є. Плужник працює вчителем мови та літератури. З 1920 навчався у Київському зоотехнічному інституті.З 1921 року поет навчався у Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка.Попри успіхи в інституті він був змушений покинути навчання через туберкульоз. З 1924 року стає активним учасником організації «Ланка». У 1926 році хвороба загострилася, однак поет вижив . Лікування проходив у Ворзелі. Відтоді двічі на рік — в Криму або на Кавказі. 1923 року Євген працював у редакціях, був перекладачем, а вечорами продовжував самоосвіту й писав вірші. 4 грудня 1934 заарештований НКВС. Звинувачений у належності до націоналістичної терористичної організації. В березні 1935 року виїзною Військовою колегією Верховного суду засуджений до розстрілу. Згодом вирок змінено на довготривале табірне ув'язнення наСоловках, де він помер від туберкульозу. Реабілітований у серпні 1956 року.
Творчість.
Літературну діяльність розпочав на початку 1920-х років. Перші твори були під власним прізвищем опубліковані 1924 року.Друкувався в журналах «Глобус», «Нова Громада», «Червоний Шлях», «Життя й Революція». У середині 1920-х років видав свої перші поетичні збірки «Дні» (1926) і «Рання осінь» (1927).Входив до літературних об'єднань «АСПИС» (1923—1924), «Ланка» та «МАРС». Плужник — автор збірки поезій «Рівновага» (1933, опубліковано в Аугсбурзі 1948, в Україні — 1966), роману «Недуга» («Сяйво», 1928), п'єс «Професор Сухораб» (1929), «У дворі на передмісті» (1929), «Болото» (текст невідомий), віршованої п'єси «Змова в Києві» («Шкідники», «Брати»). Спільно з Валер'яном Підмогильним уклав словник «Фразеологія ділової мови» (1926, 1927).