Казка про їжачка та друзів
Йшов собі їжачок. Побачила його ворона, кинула в нього яблуко. Їжачок подивився на неї та й пішов далі.
Назустріч йому - мишеня, та й кинуло в нього зернятко. Їжачок підібрав зернятко і пішов собі далі.
Потім на дорозі зустрівся зайчик, він кинув в їжачка моркву. Їжачок взяв і її. Сумно стало їжачку, пішов він додому.
Настала люта зима. Ворона, мишеня та зайчик прийшли до їжачка просити чогось поїсти. Їжачок з радістю дав вороні яблуко, мишці - зернятко, а зайчику - моркву.
Тоді вони й зрозуміли, що їжачок - справжній друг.
Объяснение:
Читаючи повість М. Вінграновського "Сіроманець" я зрозуміла, що її центральними персонажами є вовк Сіроманець та хлопчик Сашко. Образ вовка зображений автором у дещо міфологічному й навіть фантастичному контексті, який тісно пов'язаний із реальністю.
Автор зображує почуття звіра з психологічної точки зору як справжньої людини, тому ми сприймаємо вовка не як хижака, а насамперед як вірного друга хлопчика Сашка. Незважаючи на свій юний вік, хлопчик стає для вовка не лише другом, а й рятівником. Сашко зовсім не боїться Сіроманця, захищає його перед дорослими, допомагає звільнитися із полону. Коли розуміє, що тварина майже втратила зір, то, не роздумуючи, втікає з дому та прямує з вовком у далеке місто, щоб показати його відомим лікарям.
У творі зображено протистояння добра і зла , втілення людської доброти й бережливого ставлення до хижих тварин в образах хлопчиків Сашка та Андрія, беззахисність живої природи перед жорстоким світом людей.
Саме в дружбі та співчутті хлопчика до вовка розкривається гуманізм повісті, та те що добро завжди перемагає зло.