Щоб ми не робили,де б ми не були-своїми вчинками ми карбуємо свій авторитет перед друзями та знайомими.Людська праця з давніх-давен була візитною картою кожного із нас. Праця зробила з мавпи людину,і не даремно,адже за вдяки своїй праці ми маємо можливість доцільно існувати в цьому світі.І не треба розпочинату ту роботу,яка тобі не під силу,адже навідь маленька праця оцінюється гідно оточуючими нас людьми,ніж безділля та не робство.І не треба соромитись проявляти свої здібності в будь-якій справі.
5.2. Тема: Зображення життя українського народу в часи панування на Україні Польщі і Московщини на прикладі родини Максима Гримача.5.3. Ідея: Возвеличення щирого почуття кохання (Катрі до Семена); засудження соціальної нерівності, яка йому є перешкодою.5.4. Основна думка: «— Катрю! Катрю! Дитино моя хороша! Загубив я твій вік молоденький».5.5. Жанр: Оповідання з елементами романтизму.5.6. Проблематика:• батьки і діти;• соціальна нерівність — перешкода до повноцінного життя і врешті-решт — самогубство;• у чому щастя людини.)))
На Щуку хтось бомагу в суд подав, Що буцім би вона такеє виробляла, Що у ставку ніхто життя не мав: Того заїла в смерть, другого обідрала. Піймали Щуку молодці Та в шаплиці Гуртом до суду притаскали, Хоча чуби й мокренькі стали. На той раз суддями були Якіїсь два Осли, Одна нікчемна Шкапа Та два стареньких Цапа, - Усе народ, як бачите, такий Добрячий та плохий. За стряпчого, як завсігди годиться, Була приставлена Лисиця.. . А чутка у гаю була така, Що ніби Щука та частенько, Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле - то щупачка, То сотеньку карасиків живеньких Або линів гарненьких.. . Чи справді так було, чи, може, хто збрехав (Хто ворогів не мав!), - А все-таки катюзі, Як кажуть, буде по заслузі. Зійшлися судді, стали розбирать: Коли, і як воно, і що їй присудити? Як не мудруй, а правди ніде діти. Кінців не можна поховать.. . Не довго думали - рішили - І Щуку на вербі повісити звеліли. - Дозвольте і мені, панове, річ держать, - Тут обізвалася Лисиця. - Розбійницю таку не так судить годиться: Щоб більше жаху їй завдать І щоб усяк боявся так робити, - У річці вражу Щуку утопити! - Розумна річ! - всі зачали гукать. Послухали Лисичку І Щуку кинули - у річку.
Щоб ми не робили,де б ми не були-своїми вчинками ми карбуємо свій авторитет перед друзями та знайомими.Людська праця з давніх-давен була візитною картою кожного із нас. Праця зробила з мавпи людину,і не даремно,адже за вдяки своїй праці ми маємо можливість доцільно існувати в цьому світі.І не треба розпочинату ту роботу,яка тобі не під силу,адже навідь маленька праця оцінюється гідно оточуючими нас людьми,ніж безділля та не робство.І не треба соромитись проявляти свої здібності в будь-якій справі.