Назву цього твору я чула сотні разів до того, як сама його придбала. І з самого першого разу, словосполучення “Солодка Даруся” викликало у мене подив. Думаю, що назва “гіркий Макар” чи “солоний Петро” сприйнялися б аналогічно :). Хоча десь там, у глибині душі я розуміла, що ідеться не про солодкість як таку, а про щось ментальне і заховане. Так воно і виявилося.
Про обкладинку. Сподобалися старі фотографії на обкладинці. Потім я знайшла інформацію, що ці фото – з архіву авторки. Однак, скажу чесно – купила б навіть у будь-якій обкладинці. Бо я розуміла, що справжня цінність цієї книги – всередині.
Про зміст. Почавши читати книгу, я зрозуміла, що це не один з творів, що буяє оптимізмом, а в ньому, як і в більшості шедеврів Марії Матіос життя описується таким як є. Точніше, таким як було.
Звісно ж, як і інші її твори, він читається запоєм, коли не можна відірватися від книги і на 90 сторінці розумієш, що треба ж на завтра теж щось залишити :).
І, як завжди, закривши книгу, настає час думок. У мене навіть після завершення читання, на пятий день, роздуми ще не пройшли і деякі сцени, описані у творі, я знову і знову згадую, але уже крізь призму якихось інших, своїх ситуацій.
Проте, не бажаючи затопити Вас хвилями своїх філософських роздумів, коротко зазначу головне: книга складається з трьох драм життя.
Перша – опис життя Дарусі – жінки, яка вважається божевільною, однак, такою не є. Описується її щоденне життя і епізодичні події в ньому. Драма сповнена таємниць і незрозумілостей, які розкриваються пізніше.
Друга – опис того, як у житті Дарусі зявився Іван, який теж вважається дивним, однак таким не є. Ця драма є історією поваги і, можна сказати, любові. Проте, як завжди, не без людського втручання – закінчилася… І залишилася Даруся знову одна.
Третя – то драма життя, що передувало Дарусиному. Драма життя її батьків. Настільки сумна і вражаюча, що навіть не плачеш, а занурюєшся у отой світ Дарусі та починаєш розуміти сум попередніх двох розділів-драм. Додатково: після прочитання третьої драми, згадалися історії мого роду, де “совіти” (тобто, совєтська влада) так само зпоганила життя щасливої сім’ї.
Про призначення. Цей твір – для загартування душі та виявлення найтонших її струн. Книга “Солодка Даруся” – для тих, хто прагне відчути багатогранність людського життя, у тому числі, з не самими приємними моментами. Книга для патріотів і тих, хто розуміє, що поява СРСР на українській землі принесла жахи і біди простому та чесному народу…
1. Чому журилися Наум і Настя Дрот?
Настя и Наум журились, потому что они ожидали, что Маруся будет замужем за Василем.
2. Де Маруся познайомилася з Василем? Що подарував Василь Марусі на згадку?
Маруся познакомилась с Василем на проводимом в селе зборах или ярмарке. Василь подарил Марусе на память золотий крестик.
3. Звідки був Василь І хто були його батьки?
Василь приезжал из Харькова, а его родители были купцами.
4. Яку причину вигадав Василь, щоб супроводжувати дівчат до міста?
Василь придумал, что сопровождает девушек до города, чтобы увидеться с Марусей и провести с ней время.
5. Чому Олена з півдороги повернулася до міста?
Оле́на изменила своё решение и вернулась в город, потому что узнала о свадьбе Маруси и Василя.
6. Як Василь потрапив у дім, де жила Маруся?
Василя к Марусе привело совпадение: он остановился с ночлегом на один дом с ней.
7. Чому батько відмовився віддати Марусю за Василя?
Батько Марусі отказался отдать Марусю за Василя потому, что Василь из семьи купцов, а они считали, что он не достаточно высокого социального статуса для Маруси.
8. Чому Василь мав залишити Марусю після сватання?
Василь должен был покинуть Марусю после сватовства, потому что его родители отвезли его обратно в Харьков решить деловые вопросы и подготовиться к свадьбе.
9. За яких обставин захворіла Маруся?
Маруся заболела от печали и разочарования после отъезда Василя.
10. Що трапилося з Василем після похорону?
После похорон Василь перестал писать Марусе, и она поняла, что он на нее забыл и не собирается возвращаться.
Надеюсь, что мой ответ решителен и объяснитель и поможет вам лучше понять характеры героев и события, происходящие в романе. Если у вас есть еще вопросы, пожалуйста, задавайте!
1) Щоб допомогти тобі з цитатами, я залучу кілька речень з роману "Степан Радченко" Івана Нечуя-Левицького. Ось деякі цитати, що характеризують еволюцію образу Степана Радченка та його сприйняття міста:
- "І увічнюється така в місті традиція - обладнувати громадські приміщення витончено, прикрашено, багато куди, своєю якістю точно примірною до Львівського". У цьому висловлюється захоплення Степана Радченка мистецтвом та архітектурою міста, які вражають його.
- "Все там було багатше, покраще, легше, радше, сміливіше, отож розумніше. Степан ішов вулицями, і його врадів...". Цей уривок пояснює, що Степан радіє відкриттю нових можливостей, розширенню свого світу та пізнанню нових ідей, що характеризують місто.
- "Місто тому й місто, що воно не жодне в сиру і спареними полями дзвінке, мов злоте в у приятному обриві". Ця цитата передає, що місто для Степана – символ свободи, розвитку та прогресу.
- "Цікавішого в Китайському місті примірного не було й в хибу глянутися, почергово засмітили ніг багатовато від плиже горілки гуляють курви висмикувалася, знищувалися іноземні привози...". В цьому реченні Степан Радченко описує темну сторону міста, його низькість та вплив негативних аспектів життя.
2) Щоб розібратися, чому Степан Радченко вирішив змінити свої плани і залишитися в місті, треба проаналізувати деякі фактори з роману:
- Степан початково планував повернутися в рідне село, але проживання в місті відкриває йому нові перспективи та можливості для самореалізації.
- Вплив міського середовища на Степана досяг його самостійного утвердження, розвитку та збагачення духовної культури.
- Місто надавало Степану більш широке сприйняття світу та розширювало межі його знань. Він стикався з мистецтвом, літературою, новими людьми та ідеями, що розширювало його свій погляд на світ.
- Сприйняттями міста як символу прогресу, Степан почав розуміти, що його плану і змінити життя можливо саме в місті, де є більше можливостей для особистого та професійного зростання.
Таким чином, рішення Степана Радченка змінити свої плани і залишитися в місті обумовлене його розвитком, розширенням світогляду та можливостей, які надавало місто. Він реалізував, що місто є для нього кращим місцем для самореалізації та здійснення своїх мрій.
Назву цього твору я чула сотні разів до того, як сама його придбала. І з самого першого разу, словосполучення “Солодка Даруся” викликало у мене подив. Думаю, що назва “гіркий Макар” чи “солоний Петро” сприйнялися б аналогічно :). Хоча десь там, у глибині душі я розуміла, що ідеться не про солодкість як таку, а про щось ментальне і заховане. Так воно і виявилося.
Про обкладинку. Сподобалися старі фотографії на обкладинці. Потім я знайшла інформацію, що ці фото – з архіву авторки. Однак, скажу чесно – купила б навіть у будь-якій обкладинці. Бо я розуміла, що справжня цінність цієї книги – всередині.
Про зміст. Почавши читати книгу, я зрозуміла, що це не один з творів, що буяє оптимізмом, а в ньому, як і в більшості шедеврів Марії Матіос життя описується таким як є. Точніше, таким як було.
Звісно ж, як і інші її твори, він читається запоєм, коли не можна відірватися від книги і на 90 сторінці розумієш, що треба ж на завтра теж щось залишити :).
І, як завжди, закривши книгу, настає час думок. У мене навіть після завершення читання, на пятий день, роздуми ще не пройшли і деякі сцени, описані у творі, я знову і знову згадую, але уже крізь призму якихось інших, своїх ситуацій.
Проте, не бажаючи затопити Вас хвилями своїх філософських роздумів, коротко зазначу головне: книга складається з трьох драм життя.
Перша – опис життя Дарусі – жінки, яка вважається божевільною, однак, такою не є. Описується її щоденне життя і епізодичні події в ньому. Драма сповнена таємниць і незрозумілостей, які розкриваються пізніше.
Друга – опис того, як у житті Дарусі зявився Іван, який теж вважається дивним, однак таким не є. Ця драма є історією поваги і, можна сказати, любові. Проте, як завжди, не без людського втручання – закінчилася… І залишилася Даруся знову одна.
Третя – то драма життя, що передувало Дарусиному. Драма життя її батьків. Настільки сумна і вражаюча, що навіть не плачеш, а занурюєшся у отой світ Дарусі та починаєш розуміти сум попередніх двох розділів-драм. Додатково: після прочитання третьої драми, згадалися історії мого роду, де “совіти” (тобто, совєтська влада) так само зпоганила життя щасливої сім’ї.
Про призначення. Цей твір – для загартування душі та виявлення найтонших її струн. Книга “Солодка Даруся” – для тих, хто прагне відчути багатогранність людського життя, у тому числі, з не самими приємними моментами. Книга для патріотів і тих, хто розуміє, що поява СРСР на українській землі принесла жахи і біди простому та чесному народу…
Моя оцінка. За стобальною шкалою – 99 :)