Автор “Ой на горі та женці жнуть” – невідомий, пісня є народною. Пісня виникла, мабуть, у другій половині 17 століття. Найстаріший варіант зафіксований на Галичині в записах Доменіка Рудницького 1713 року «Пісні різні і деякі на ноти перекладені»
Жанр “Ой на горі та й женці жнуть”: козацька пісня.
Тема: зображення військового походу козаків.
Ідея: уславлення мужності, відваги Дорошенка, Сагайдачного, козацького війська.
Основна думка: особисті інтереси повинні завжди поступатися суспільним.
«Гомін, гомін по діброві»
Автор – народна творчість
Жанр: народна соціально-побутова козацька пісня
Тема: зображення часів, коли український народ захищав рідну землю від турецько-татарських загарбників.
Головна думка твору — засудження зради, коли людина проміняла батьківщину, любов і повагу рідних на багатство та розкіш.
Кожна мати, проводжаючи свого сина у похід на війну, хвилювалась за його подальшу долю; тільки смілива, рішуча, винахідлива людина здатна протистояти будь-якому ворогові.
“Стоїть явір над водою”
Автор – народна пісня
Жанр “Стоїть явір над водою” – це соціально-побутова козацька пісня.
Тема – розповідь про сумну долю козака, який поїхав на війну та загинув на чужині.
Ідея – уславлення вірності козака своєму військовому обов’язку, патріотизму, засудження війни.
Основна думка: народ завжди пам’ятатиме тих, хто загинув заради щастя, добробуту, миру на рідній землі.
Тема: зображення суму, туги козака за рідним краєм, батьком, ненькою старою, молодою дівчиною під час перебування далеко на морі. Головна думка (ідея): життя на чужині часто буває сповненим тяжких випробувань і страждань. Поетичні образи: море, доля, думка, батько, ненька, молода дівчина, чужина, горе, журавлі, шляхи биті, терни. Художні особливості поезії: епітети: синє море, серце козацьке; метафори: грає море, грає серце, думка говорить, спіткалося горе; риторичні запитання: Куди ти йдеш, не спитавшись?, На кого покинув?; окличне речення: Тяжко з ними жити!;фразеологізми: піти світ за очі; биті шляхи.
Сивою давниною віє зі сторінок повісті І. Франка "Захар Беркут". Перед нами постають герої, які вірять у перемогу добра над злом, правди над кривдою, які живуть ідеями спільного порядкування, єдності й добра. Головне для них – це інтереси громади. Живуть вони в глухому селищі Тухля, і очолює громаду тухольців "люблячий батько" – Захар Беркут. ахар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази". Для громади він був усім: пасічником, лікарем, розумним порадником, справедливим суддею, ватажком, головою старійшин. Громада важила для нього дуже багато. Усе життя він допомагав, чим міг, тухольцям (та й не тільки їм). Ще молодим Беркут прагнув приносити користь людям, тому й вирушив на пошуки вчителя, щоб навчитися лікувати людей. Але, окрім лікарських умінь, він набув ще й розуміння того, що щастя й добробут тухольської громади залежать від розумного "ведення громадських порядків, громадської спільності та дружності". Тухольці побачили в ньому наймудрішу та найдостойнішу людину, тому зробили його ватажком громади. І відтоді Захар Беркут не знав іншого життя, як життя в ім'я інтересів громади, усе, що він робив, робив лише з погляду на добро й користь для інших. Незважаючи на свій вік, Захар не може сидіти склавши руки, адже, на його думку, "життя лише доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим". Дев'яностолітній старець, який багато бачив і багато знає, є головою та розумом громади: за його порадами збудували дорогу, яка служила засобом зв'язку між тухольцями й мешканцями навколишніх сіл; його порадами було переможено ворога й урятовано життя не тільки тухольської громади, але й їхніх сусідів. Захар Беркут виховав у людей почуття власної гідності та волелюбність. На громадській раді він відстоює права громади від князівських і боярських зазіхань, гідно тримається перед боярином Тугаром Вовком, який заявив свої права на тухольські землі: "Мудрі права наші походять не від твого князя, а від дідів і батьків наших".Беркут – справжній патріот своєї землі. Розповідаючи тухольцям про знаки на прапорі, він закликає ніколи не здаватися й до останньої краплі крові захищати свою Батьківщину від нападу монголів: "До останньої краплі крові повинна боронити громада свої свободи, свого святого ладу!" Тому коли постало питання: або вихід монголів з тухольської долини, або смерть синові Захара – Максиму, Захар Беркут жодної хвилини не вагався, що треба робити. Серце батька ридало, а розум говорив, що смерть Максима – єдиний порятунок для тухольців.Передсмертне слово Беркута – це своєрідний заповіт громаді: "Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". Слова ці мають бути заповітом і для нас та передаватися наступним поколінням.
Ой на горі та женці жнуть”
Автор “Ой на горі та женці жнуть” – невідомий, пісня є народною. Пісня виникла, мабуть, у другій половині 17 століття. Найстаріший варіант зафіксований на Галичині в записах Доменіка Рудницького 1713 року «Пісні різні і деякі на ноти перекладені»
Жанр “Ой на горі та й женці жнуть”: козацька пісня.
Тема: зображення військового походу козаків.
Ідея: уславлення мужності, відваги Дорошенка, Сагайдачного, козацького війська.
Основна думка: особисті інтереси повинні завжди поступатися суспільним.
«Гомін, гомін по діброві»
Автор – народна творчість
Жанр: народна соціально-побутова козацька пісня
Тема: зображення часів, коли український народ захищав рідну землю від турецько-татарських загарбників.
Ідея: уславлення козацької мужності, цілеспрямованості, відваги.
Основна думка:
Головна думка твору — засудження зради, коли людина проміняла батьківщину, любов і повагу рідних на багатство та розкіш.
Кожна мати, проводжаючи свого сина у похід на війну, хвилювалась за його подальшу долю; тільки смілива, рішуча, винахідлива людина здатна протистояти будь-якому ворогові.
“Стоїть явір над водою”
Автор – народна пісня
Жанр “Стоїть явір над водою” – це соціально-побутова козацька пісня.
Тема – розповідь про сумну долю козака, який поїхав на війну та загинув на чужині.
Ідея – уславлення вірності козака своєму військовому обов’язку, патріотизму, засудження війни.
Основна думка: народ завжди пам’ятатиме тих, хто загинув заради щастя, добробуту, миру на рідній землі.