Велике щастя в кожного з нас є,
Воно у тім, що просто ми — живемо.
І кожен в цьому бачить щось своє,
Своїми ми стежинками ідемо.
Але навколо стільки є краси
І сонця, й світла, радості і казки…
Ми чуємо пташині голоси…
В піснях тих море ніжності і ласки…
І кольори повсюди тішать зір,
В деревах, квітах, у веселці грають…
В нічному небі є мільярди зір,
Що таїну пізнати закликають…
А на землі — джерельце з-під землі,
Верба над річкою спустила коси…
А в синім небі птахи, журавлі…
Отава в полі скошена в покоси…
І пахне стигле збіжжя на лану,
І медом пахнуть квіти, що повсюди…
Краса така, що просто в ній тону.
Ми з вами у раю живемо, люди…
Объяснение:
Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності, допомагав іншим у скруті. Звісно, що таким сміливцям посміхається доля. Павлусь досяг своєї мети: Девлет-ґірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари. Думаю, що в майбутньому з Павлуся дійсно вийшов гарний козацький кошовий.