Київ... Русь... Україна... Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо виражають вони духовну близкість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії. Ось уже понад XV століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати «матір’ю міст руських», «відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовічної Європи — Київської Русі.
Софія Київська і Золоті ворота княжого міста, Видубецький монастир і Києво-Печерська лавра із залишками Успенського собору, старовинний Поділ і сивочолий Дніпро — все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться українська земля і шлях її народу в майбутнє.
Оглядаючи з висот київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, дослуховуючись голосу віків, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, і якою мовою спілкувалися наші предки? Хто були оті будівничі міст, храмів,
Пам’яток зодчества, що впродовж багатьох століть чарують нащадків своєю довершеністю й красою?.. Таких ще вповні не з’ясованих питань постає чимало, та відповідь на окремі з них ми можемо дати, адже нещодавно ознайомилися з творами, автори яких намагалися збагнути долю нашого багатостраждального народу, зриміше і відчутніше уявити картини минувщини. Зі сторінок оповідань і віршів дихає старовина, постає життя наших предків, миготять у стрімкому бігу коні, схрещуються списи, дзвенять шаблі... Без минулого немає майбутнього. У захоплюючу мандрівку по шляхах історії вирушимо ми на сьогоднішньому уроці, спробуємо перевірити ваше розуміння прочитаних творів усної народної творчості, історичної поеми О. Олеся.
Середньовічна література-література, що належить періоду, який починається в пізній античності (IV—V століття), а завершується в XV столітті. Самими ранніми творами, що чинять найбільший вплив на подальшу середньовічну літературу стали християнські Євангелія (I століття), релігійних гімнів Амвросія Медіоланського (340-397), роботи Августина Блаженного («Сповідь», 400 рік; «Про град Божий», 410-428 роки), переклад Біблії латинською мовою, здійснений Єронімом Стридонским (до 410 року) та інші праці Латинських Отців Церкви і філософів ранньої схоластики.
Зародження і розвиток літератури середньовіччя визначається трьома основними факторами: традиціями народної творчості, культурним впливом античного світу і християнством.
Своєї кульмінації середньовічне мистецтво досягло в XII-XIII століттях. У цей час його найважливішими досягненнями стала готична архітектура (Собор Паризької Богоматері), лицарська література, героїчний епос. Згасання середньовічної культури і перехід її в якісно нову стадію-Відродження (Ренесанс) — проходить в Італії в XIV столітті, в інших країнах Західної Європи — в XV столітті. Цей перехід здійснювався через так звану словесність середньовічного міста, яка в естетичному плані має повністю середньовічний характер і переживає свій розквіт в XIV—XV і XVI століттях.
Объяснение: