Ми часто чуємо приказку "Мріяти не шкідливо, шкідливо не мріяти". Часто як і на інші приказки, ми на це не звертаємо великої уваги. Але давайте подумаємо. Без мрій у нас не було би уяви, мети у житті. Мрія, це ніби точка, яка слугує нам досконалістю чогось. Навіть на Євромайдані була мрія, жити як в Європі. І це прослугувало нашим хлопцям опорою, для мужності. Всі талановиті люди мріяли. Тарас Шевченко наприклад, мріяв стати вільним художником. В кріпатстві він старався цього здобути. І він переміг. Отже мрія як я вже раніше казав, це точка до якої ми хочемо дійти. Без мрії не можна жити.
Всі козаки - гордуваті й задерикуваті, але дружні і щирі, віддані й відкриті, пргнуть не здійснювати подвигів, а бути на своєму місці, при ділі. Одним із головних образів повісті є й Демко Дурна Сила, напрочуд сильний фізично та не надто метикуватий онук діда Кібчика. Демкова доля – це приклад того, що сили доброї людини можуть бути витрачені на марне та зле через її недосвідченість, і водночас вона засвідчує глибоку людяність і справедливість наших пращурів. Серед персонажів твору є й улюблені пись менником типи дідів-мудрагелів. Основу характеру діда Кібчика становить внутрішня потреба жити задля ближніх, передати набутий за довге життя досвід і мудрість. Його давній товариш волхв Кудьма, котрий «голова всьому», перед ким кожен із героїв, «як пташка на долоні», прихований і відсторонений від активних дій. Кудьма – таємний вихователь вовків, наділений Божим даром, книжник і цілитель, який знає таємниці минулого й майбутнього, людської душі й людської історії. Він причетний до всього, що діється, й водночас не діє ніде, бо кожен має сам обирати й вибудовувати свою долю. Та самежиття волхва Кудьми автор ставить за приклад як своїм героям, так і читачам. " Гарне життя прожив. Важке й чисте. Може спокійно дивитися в очі пращурам своїм."
