Україна - пісенна держава. З покон віків наші предки співали пісні за роботою, коли відпочивали, коли їм було сумно, коли було радісно. Пісня іде поруч з українським народом вже дві тисячі років.
Пісня не покинула й наше сьогодення. Зараз Україна має дуже, дуже багато талановитих співаків, композиторів та авторів. Усі ми, від мала до велика слухаємо музику та співаємо пісні.
Але, якою багатою на пісню сьогодні не була б Україна, ми ніколи не забуваємо своїх коренів. Пісні, що співали наші предки, зараз часто звучать як у сучасній обробці, так і такими, якими вони були з самого початку.
Ми шануємо наші традиції, шануємо наші корені. Ми не забуваємо цих пісень, бо дух наших предків звучить між рядками. Ми повинні завжди пам'ятати, з чого все починалося. Пісня є невід'ємною частиною нашої культури і нашого народу, тож Українці ї зараз співають пісні, які прийшли до нас через віки з минулого.
Після здобуття незалежності України до нас поступово повертається забута козацька спадщина. Ми ніби заново відкриваємо для себе історію України, але ще багато її сторінок залишаються невисвітленими. Ми – нащадки славного лицарства. Ми живемо на Україні – батьківщині запорізького козацтва. Тому ця тема нам близька, дорога, цікава і важлива. На вірному козацькому слові, міцній трудовій долоні, талановитій душі придніпровців тримається не лише край, а й Україна. Ось чому , приймаючи участь у Всеукраїнській туристично – краєзнавчій експедиції «Моя Батьківщина – Україна», ми обрали напрямок «Козацькому роду нема переводу».Придніпровська земля давала снагу, силу й волю славному козацькому роду. Саме тут, - на Микитинській січі, на спільній козацькій раді був обраний гетьманом Богдан Хмельницький. З восьми січей п’ять було розташовано на території нинішньої області. Ми свято бережемо пам’ять про кошового отамана запорізького війська Івана Сірка – умілого й хороброго воєначальника, могила якого знаходиться поблизу села Капулівка… Козацтво – найяскравіший спалах в історії України.
А
Объяснение: