Важливою історичною передумовою організації книгописання в Києво-Печерському монастирі в роки ігуменства Феодосія Печерського стало запровадження ним в обителі Студійського статуту. Один із його приписів (§26) зобов'язував ченців займатися читанням книг у вільні дні від виконання монастирських робіт: «Должно знать, что в те дни, в которые мы свободны от телесных дел, ударяет книгохранитель в дерево и собираются братья в книгохранительную комнату и берёт каждый книгу, и читает до вечера; перед клепанєм же к светильничному ударяет опять однажды книжный приставник и все приходят и возвращают книги по записи; кто же умедлит (опоздает) возвратить книгу, да подвергнется эпитимии»
Для реалізації цього припису на практиці необхідно було організувати книгописання в обителі та розпочати збирання монастирської бібліотеки. Однією з передумов організації книготворення в Печерському монастирі було те, що він з перших же років стає твердинею грамоти. Це випливало з простої необхідності кожного ченця читати Святе Письмо і богослужбові книги
До передумов варто також додати велику ціну книги та їхню відносну рідкість в другій половині ХІст. Книга на Русі, як і в усій середньовічній Європі, коштувала дуже дорого. За свідченнями візантійських джерел, за одну книгу в ХІ-ХШст. можна було купити великий міський будинок або 12 гектарів землі [7,312 - 313]. Напевно, не меншою цінністю була книга і в Київській Русі, особливо в друг.пол. ХІст. Автор приписки до відомого Мстиславового Євангелія(близько 1115р.), переписаного поповичем Алексою і майстром Жаденом, зазначив: "Цену же евангелия сего един Бог ведае"
Объяснение:
Відповідь:
Я так і не зрозуміла чи потрібні події тільки 3 розділу чи ще й 2, тому відповідаю так:
2 розділ:
герої: Максим Беркут, Мирослава, Тугар Вовк, три старці-закличники
події: Автор описує село Тухлю, його жителів, їхні звичаї. Максим з гордістю показує і розказує боярину і його доньці про все довкола: про нову дорогу, зроблену тухольцями, про життя громади, по громадський суд, про красу Тухольщини. Вони зустрічають закличників і Максим пояснює Тугару про звичай їхньої громади скликати раду. Потім Максим показує Тугару і Мирославі святий камінь і розповідає легенду про Сторожа. Максим наважився попросити руки Мирослави, що дуже розлютило боярина. Але Мирослава просить батька віддати її заміж за Максима і присягається перед сонцем, що буде йому дружиною, ще й цілує Максима на очах у ошелешеного батька.
3 розділ
герої: закличники, Захар Беркут, Тугар Вовк зі своєю дружиною (тобто з десяток його вояків), Митько Вояка, інші тухольці та післанці з верховинських громад
події: опис місця, де збиралася громадська рада: майдану, липи, джерела. Опис Захара Беркута та його життя, життєвої позиції. Захар вважав, що життя чогось вартує лише доки людина може допомагати іншим, а тому ще в молоді роки Захар шукав того, хто навчить його лікувати. Так він опинився у скитських монахів. У одного з монахів Захар навчався три роки, далі повертається у рідне село. Мудрі поради Захара не раз ставали у нагоді як самим тухольцям, так і ближнім громадам. Далі описується як опинився у селі Тугар Вовк і як він себе повів з перших днів. Боярин нікого не питаючись, почав зводити будинок на громадській землі, далі відбирати у громади найкращі полонини і ліси. На всі обурення тухольців Тугар відповідав лише одне - це все моє, мені ці землі подарував князь. На громадській раді Захар звертається до людей із словами, що скоро їх чекають важкі часи, а тому їм потрібно бути міцними і разом, як ланцюг на копному знамені. Тугар Вовк таки приходить зі своїми вояками на громадську раду. Прийшов він у повній рицарській збруї, вів себе зверхньо і зухвало. Розказав громаді, що прийшов в Тухлю з міста Галич, бо князь Данило Романович йому подарував ці землі за роки служби, про що у нього є грамота від князя. Захар Беркут відповідає, що князю тухольці не підвладні, а тому для них ця грамота нічого не означає. Тугар Вовк намагається розказати, що княжа влада потрібна, щоб мати захист від ворога, який вже насувається на їхні гори, а громада того й не знає. Захар відповідає, що їм давно відомо про напади монголів, сам князь не тільки не прийде їх боронити, а взагалі десь зник. Тугар пропонує людям обрати його воєводою, але Захар питає чи знайдеться в громаді людина, яка може свідчити за або проти боярина. Зголошується Митько Вояка, який хотів розказати людям про те, що Тугар зрадник, але не встиг цього зробити. Боярин на очах у всіх людей вбиває Митька і покидає громадський суд. .Люди вирішують прогнати його з села. Тим часов прибувають посланці з сусідських громад з новиною, що їхні села зруйновано. Громада вирішує, що вони будуть боронитися від ворога.
Пояснення: