Мені подобається бувати біля річки, подобається гати за її перебігом. Я люблю дивитися, як водоспадом вона спадає з обриву. Як її краплі, бризкаючи, омивають листя берегових чагарників. Дуже цікаво гати за рибою, яка пустує недалеко від берега. Як промені сонця відбиваються у воді при заході сонця. Я люблю річку!
кінь шептало відрізняються від інших тим що він був біля нього не було можливості самовираження та самоусвідомлення як у будь-якої людини.
щоб ти розумів що він не такий як всі, він був незвичайним. він згадував свою маму яка працювала в цирку, згадував розповіді про своїх предків.
усвідомлення своєї не звичайності дозволило йому побачити Степана. кінь засумував ти вирішив повернутися до конюшні. перед тим як знову там з'явився він захотів стати як інші коні заради цього він вилився в багнюці.
так само і люди які хочуть відрізнятися від натовпу які не хочуть діти одним шляхом з сірими людьми і тільки сили вдається відстояти свою думку. своє власне "я"
Верхня частина Андріївського узвозу виникла на шляху, який вже за часів Київської Русі зв'язував Старий Київ (Гору) із Подолом, пролягаючи між пагорбами Андріївської (Уздихальниці) та Замкової, Хоревиці та Старокиївської гір. За доби середньовіччя відгалуження Андріївського узвозу було прокладено і до замку на горі Киселівка. У 1711 році за наказом тодішнього київського губернатора проїзд між Замковою та Андріївською горами було розширено, і він став придатним для користування не лише для пішоходів і вершників, а і для проїзду запряжених кіньми й волами возів. Назву узвіз одержав, імовірно, у XVIII столітті від Андріївської церкви (збудована в 1744–1754 роках, архітектор Бартоломео Растреллі). У 1928 році перейменований на вулицю ім. Лівера[4], на честь Георгія Лівера, революціонера-більшовика, борця за встановлення Радянської влади у Києві, у списку вулиць 1931 року — узвіз Лівера. Історичну назву узвозу було відновлено 1944 року[5].
Існує легенда, відповідно до якої місце, де тепер тече Дніпро, було морем. Коли св. Андрій прийшов у Київ і побудував на горі, де зараз стоїть Андріївська церква, хрест, то все море спливло униз. Але деяка частина його залишилася і сховалася під Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували церкву, то під престолом відкрилася криниця. В Андріївській церкві нема дзвонів, тому що, за легендою, при першому ж ударі вода прокинулася б і залила не тільки Київ, але і все Лівобережжя.
Основна забудова вулиці виконана в 90-х роках XIX — на початку XX століття. Нині, відтворений у стародавньому виді, узвіз — це місце виставки-продажу живопису і виробів народної творчості просто неба. Андріївський узвіз називають київським Монмартром. Тут завжди можна побачити художників, що демонструють свої роботи, зразки прикладного мистецтва — прикраси, посуд із скла і кераміки, кумедні фігурки з дерева, іграшки, медалі, монети і багато чого іншого. Тут також іноді виступають співаки й артисти. На Андріївському узвозі багато невеликих барів і кафе, де можна відпочити.
На узвозі панує атмосфера міста кінця XIX — початку XX століття. Вулиця славиться тим, що в будинку № 13 жив Михайло Булгаков, нині в цьому будинку діє присвячений письменнику літературно-меморіальний музей. Також в будинку 22-а (де з 1995 року працює одна з перших галерей сучасного мистецтва в Україні — «Карась Галерея»), за словами диригента та композитора Олександра Кошиця, що проживав у цьому будинку пізніше, першим власником будинку був той самий Сірко, що його змальовано в п'єсі «За двома зайцями» драматурга та письменника Михайла Старицького:
Особисто я дуже полюбляю природу, адже вона така гарна! Весна...Глянеш на вулицю : всюди цвітуть квіти, розквітають дерева, співають пташки.
Моє улюблене місце на природі - річка. Чому мені подобається біля неї бувати? На це питання однозначної відповіді я дати не можу. По-перше мене заворожує вода, яка стрімко тече, незважаючи на пороги. Також, я в захваті від прекрасної природи навколо річки: з води вистрибують риби, метелики пролітають над нею. Але в останні роки річка забруднюється відходами, які викидають різні заводи і фабрики. Тоді виникає питання :"Чому люди забруднюють багатства, які дає нам природа?" Відповіді на питання в мене не знайшлося.
Минуло декілька років. Вже не літають метелики, не розквітають дерева, риби в річці немає. Ще один живий куточок зник...
Люди! Я закликаю вас, бережіть природу, не засмічуйте її!
Не знаю, я перешёл с темы на другую, но зато оценят лучше)
Если не понравился, можешь хоть что-то выбрать из этого))