ответ:Літературна спадщина Володимира Винниченка привертає увагу гостротою морально-етичної проблематики, майстерним розкриттям психрлогії людини. Свідченням, цьому є дитяче оповідання «Федько-халамидник». Воно назване за іменем головного героя твору - Федька - хлопчика з робітничого передмістя. За непосидючу вдачу, схильність до витівок хлопчика прозвали на вулиці «халамидником», тобто бешкетником, розбишакою. В основі твору лежить конфлікт, який трапився в дитячому середовищі: через непорядну поведінку одного хлопчика помер інший, але подібна ситуація могла б статися й серед дорослих. На «дитячому» матеріалі письменник порушує далеко не дитячі проблеми вірності в дружбі й товаришуванні, порядності. Ці проблеми автор розкриває через два центральні образи оповідання - Федька й Толі, через майстерний аналіз їхньої психології та вчинків. Федько й Толя в оповіданні протиставлені. Федько, на перший погляд, безтурботний, розбишакуватий хлопчина, який прагне бути першим у дитячому колективі, часто здійснює ризиковані вчинки, які шокують дорослих. Наприклад, перехід через річку по крижинах навесні. Але у цього «халамидника» добре серце, він прекрасний товариш, завжди подасть руку до ншому. Ці риси вдачі Федька письменник розкриває через його вчинки, зокрема поведінку у винятковій ситуації, коли панське дитя Толя також опинився на крижинах, копіюючи Федька, і провалився під лід. У цій ситуації навіть дорослі розгубилися, а Федько порятував Толю. Федько надзвичайно порядна людина, батько навчає його бути чесним, ніколи не обманювати. Лише один раз Федько обманув, бажаючи вигородити Толика, - він узяв його вину на себе. Це дорого обійшлося хлопчикові: крім того, що він простудився, рятуючи панича, батьки жорстоко побили його. Моральна травма ускладнила й без того тяжкий стан хлопчика, і він помер. Образ Толика - панської дитини, яку оберігали від будь-яких труднощів, протиставлений образу Федька. Це протиставлення виявляється і в портретних характеристиках, а особливо через повег дінку в критичній ситуації. Толя сам напросився на крижини, бо його мучила заздрість до Федька, але зізнатися в цьому своїм батькам він побоявся. Толя сприймає благородний вчинок Федька як належне, його не мучить сумління, що він обманув, звалив свою провину на товариша. Коли Федько помер, Толик навіть не прийшов попрощатися з ним, лише байдуже гав з вікна за похоронною процесією. Засобом характеристики цього героя є й фінальний епізод: Толя приходить до матері Федька забрати чижика, хоча Федько виграв суперечку і цей чижик уже йому не належав. За до виразних деталей автор дає зрозуміти нам, яка людина виросте з цього Толика. Неоднозначно зображені батьки Федька-халамидника: їх поведінка стосовно сина видається жорстокою, але вона психологічно вмотивована. Батьки Федька знаходяться в повній залежності від Толикових, бо знімають у них квартиру і в будь-який момент можуть опинитися на вулиці. Цим і зумовлене таке строге покарання сина за те, що він образив хазяйську дитину. Надзвичайно прикро, що Толя, якого врятував ціною власного життя Федько, навіть не робить ніяких висновків, більше того, він аніскільки не засмучений тим, що сталося. Виходить, що благородний учинок «халамидника», який призвів до страшної трагедії, був непотрібний, бо зрозуміло, що такі, як Толик, не змінюються.
Людям з темпераментом сангвініка та флегматика найлегше досягти успіху в житті. У кожного є свої плюси та мінусі.Наприклад, ми бачимо це по їх характеристикам. Сангвініки енергійні та активні,(що має плюси для успіху в роботі),комунікабельні(що важливо для суспільства),життєрадісні та оптимістичні-риси, котрі нам також до знайти друзів. А легковажність та посмішність не є гарними рисами і можуть завади в деяких сферах життя. У флегматиків повільний , інколи нам потрібно бути кмітливими з швидкою реакцією.
Объяснение:
Серед поетів-піснярів перше слово, безумовно, належить І. Франку, який з молоком матері ввібрав у себе любов, що виявила себе у зрілій поезії.
Поезії збірки каменяра "Зів'яле листя" привернули увагу композиторів і зазвучали на всю Україну "Червона калино, чого в лузі гнешся?", "Чому являєшся мені у сні?", "Ой ти, дівчино, з горіха зерня" та інші.
Багато віршів М. Вороного теж покладено на музику. Його поезія ніколи не залишала читачів байдужими. Магічність віршів Вороного не в словах, а в музичності кожної строфи, кожного рядка. Ця музичність, яка бентежить, захоплює, тривожить.
У поезії В. Сосюри, все ніби звичне, розмірене, традиційне. Розповідь плине тихо, спокійно. А душа переповнюється незбагненним почуттям, аж дух захоплює, коли чуєш:
Так ніхто не кохав.
Через тисячі літ
Лиш приходить подібне кохання.
В день такий розквітає весна на землі
І земля убирається зрання.
Піснярем 60-х років XX століття називають А. Малишка. Його "Пісня про рушник" стало однією з найулюбленіших. Привертає увагу в цій пісні образ рушника, що…