Фрідріх уособлює найкращі людські риси. Зовні ця людина, можливо, навіть не викликає симпатії: "Був худий, гнилозубий і брудний". Проте цей персонаж має глибокий внутрішній світ. Займається Фрідріх ремеслом: "Робив тільки прикраси зі шматочків цегли". Навіть у скрутну хвилину наш персонаж не втрачає чуйності. Попри важку хворобу, він пестить та розважає дітей, сумує за власними дітками. Мабуть, його тішила надія, що вони все ж таки колись будуть разом. Серце Фрідріха сповнене віри, любові та добра. І у полоні, у часи хвороби, він вміє знаходити красу та не забуває про мистецтво. На жаль, хвороба та туга роблять своє - Фрідріх вирішує піти з життя
Объяснение:
Автор: Леся Українка
Дата та місце створення: 1890, Євпаторiя
Рід: лірика
Тема: розповідь про красу морського пейзажу, його звуків.
Ідея: від місця знаходження людини, погоди та стану природи залежить духовний стан людини.
Художні засоби:
Епітети: час гарячий, ясне море, ясні хмарки, країна світла,хвилечка перлиста, край вічного проміння.
Повтори: Ясне небо, ясне море, / Яснi хмарки, ясне сонце; Править хтось малим човенцем.
Метафори: рине хвилечка, в'ється стежечка, золото спадає.
Ритор. оклики: Певно, тут не чули зроду, / Що бува негода в свiтi!; Як би я тепер хотiла...Золотим шляхом по Лірична героїня по-справжньому захоплюється красою морського краю, де знаходить душевний спокій, рівновагу. Саме біля моря забуваються всі нещастя, людина мислить позитивно, народжує мрії.