Цікаві факти про Морозенка
Походив з галицько-подільського шляхетського роду.
Козак Морозенко – народний герой. Саме він рототип героя української народної «Пісні про Морозенка».
Отримав найкращу освіту – навчався в університетах Кракова та Падуї (Італія).
Майбутній козак вільно володів польською, німецькою, французькою й латинською мовами.
Служив в елітному підрозділі крилатих гусар Речі Посполитої.
З 1638 року – полковник реєстрового козацького війська. Після початку повстання Б. Хмельницького перейшов на бік повстанців майже з усім своїм полком.
У 1645 і 1648-1649 році – полковник корсунський, був також полковим обозним Кропівненского полку.
Цого ім’я навіювало жах на польських солдатів та польську адміністрацію, а полковник Морозенко був легендою українського народу, його улюбленцем.
Організатор військових дій на півночі Поділля і на Волині, взаємодіяв з корпусом Максима Кривоноса.
Учасник битви під Пилявцями. Під час облоги Збаража командував усією козацькою кіннотою.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/kozak-morozenko-tsikavi-fakti
Объяснение:
Народився 11 (24) травня 1912 року в селі Дяківцях (тепер Літинського району Вінницької області) у родині селянина, ветерана російсько-японської війни Панаса Стельмаха. Мати — білоруска. Після закінчення загальноосвітньої школи навчався в педагогічному технікумі. Трудову діяльність розпочав у вінницькій газеті «Більшовицька правда».
У 1933 році закінчив літературний факультет Вінницького педагогічного інституту (першим у селі отримав вищу освіту) і до 1939 року вчителював у селах Київщини; 1939 року був мобілізований до Червоної армії, учасник німецько-радянської війни. Як солдат-артилерист воював у Білорусі, був двічі поранений. З 1944 року працював у редакції газети 1-го Українського фронту «За честь Родины». Під час війни у Воронежі та Уфі вийшли під редакцією М. Рильського дві збірки фронтових віршів Михайла Стельмаха: «Провесінь», «За ясні зорі» (1942); в 1943 році — в Уфі надрукована книжка оповідань «Березовий сік» під редакцією Юрія Яновського.
Після війни, на за поета Максима Рильського, став співробітником Інституту фольклору, етнографії та мистецтва АН УРСР (1945–1954 роки). Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 6—10-го скликань, був заступником голови Ради Національностей.