Сьогодні (або будь -який інший день) ми відвідали музей іграшок. В ньому розповідається про історію промислової іграшки. В музеї представлено більше 15 тис. експонатів. Мене дуже вразило така велика кількість різноманітних іграшок, так як колекція зібрана ще з 70 років. Ми можемо побачити дитинство наших батьків, дідусів та бабусь, іграшки якими вони грались, і історію яку вони несуть. Я обов'язково ще повернусь до цього музей, і прийду з друзями та рідними. Адже, хочеться щоб саме вони пережили ті самі відчуття, що і я, коли дивився на іграшки минулого. =)
Тільки про саву! Сава Чалий Карпенка-Карого — людина великої енергії та пристрасті, що здатна глибоко переживати, любити й ненавидіти. На початку драми ми бачимо щирого патріота, у якого душа болить за сплюндровану польськими магнатами рідну землю.Сава всі сили віддає на боротьбу за визволення народу з-під польсько-шляхетського гноблення. Але потім приходить зневіра: в Україні дедалі більше проливається кров, війні кінця-краю немає… Шляхтич Шмигельський переконує Саву. що спокій і добробут можна Досягти через примирення. Шукаючи згоди з польським панством, він потрапляє в табір лютого ворога України Потоцького, і цим уже остаточно стає на шлях зради. Марно сподівається він домовитися з польським гетьманом, щоб той не чинив зла народові. Ця фатальна помилка стає основним конфліктом трагедії. У своєму творі драматург психологічно глибоко показує, який шлях пройшовСава Чалий до свого духовного виродження і став ворогом України, заплямувавши руки кров’ю побратимів. Зрештою він потрапляє в безвихідь, і колишні бойові товариші вчиняють над Савою розправу. Помираючи, він розкаюється у своєму відступництві: «Простіть… Я кров’ю змив свою вину… Прощайте».
