Объяснение:
за свободу і незалежність вільного краю і народних месників, поряд з видатними діячами визвольного руху України Т. Г. Шевченко у багатьох своїх творах зображує надзвичайний своєю моральною чистотою і силою образ звичайної української жінки, трудівниці, сестри, коханої і матеріМатір – це людина, якій кожен з нас зобов’язаний своїм життям, своїми перемогами і радощами, усім тим, що ми маємо у своєму житті. Мабуть, саме тому образ матері завжди був, є зараз і назавжди залишиться провідним образом у творчості письменників усього світу. Не є винятком і творчість ВеликогоКобзаря.Образ матері у творчості Т. Г. Шевченко – це образ жінки-робітниці, жінки, яка була вимушена усе своє життя гнути спину на панів, жінки, яка найчастіше не могла залишатися зі своєю дитиною, бо була кріпачкою і залежала від своїх господарів. Жінка у часи Т. Г. Шевченкобула безправною і зазнавала багато знущань від панів. Та не менше знущань було і від чоловіків, тому і в родині жінкам жилося не набагато краще. Наприклад, у своїй поезії «Якби ви знали, паничі…» Т. Г. Шевченко з болем у душі пише про жінку:Ще молодую – у могилуНужда та праця положила…»Жінка не мала змоги доглядати своїх дітей, бо щоб прогодувати свою родину, усі селяни повинні були кожен день працювати на пана. Тому найчастіше жінки залишали дітей вдома під наглядом старших, мріючи, що у них майбутнє буде кращим, ніж у їх батьків. Так, у поезії «На панщині пшеницю жала» («Сон») стомлена мати мріє про краще майбутнє для свого сина. Її любов до сина, незважаючи ні на що, безмежна, також безмежна і віра в те, що колись настане зовсім інший час:
«І сниться їй той син Іван.І уродливий, і багатий,
Не одинокий, а жонатий
На вольній, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на волі».
Образ матері і її доля у творчості Т. Г. Шевченка зображується по-різному. Це й Катерина, яка не витримує тяжких життєвих випробувань і накладає на себе руки, і Ганна, яка все життя, спокутуючи свій великий гріх, працює в родині сина і любить його жертовно, самовіддано. Сам поет зазнав дуже мало материнської любові, але він щиро вірив у кращу долю матері та кращу долю її дитини:«І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі
Ім'я Тараса Григоровича Шевченка невіддільно пов'язано з Україною. Україна — це Шевченко. Шевченко — це Україна. У ньому наша історія, наші мрії, наша надія. Шевченко був справжнім народним співцем, бо з дитинства знав і любив простий український народ, знав його страждання, бо сам їх пережив. Через усе життя проніс великий Кобзар палку любов до рідної землі, до неньки — України, у своїх творах нагадував людям про минулу славу України. Доля Вітчизни дуже хвилювала українського поета:
...Та не однаково мені, Я к Україну злії люди Присплять, лукаві, і вогні її окраденую, збудять... Ох, не однаково мені!..
Здається, що щастя України було для поета більш важливим, ніж його особисте. Вільне життя, мирна хліборобська праця, щасливі діти, які не знають гіркоти раннього сирітства... Ось такою бачив Шевченко Україну в своїх мріях, відображаючи це в рядках вірша:
Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть. Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть.
Затвори, сповнені любові до батьківщини, поета було заарештовано і відправлено на заслання, але не можна було вбити любов поета до України.
Дійсність викликала обурення в душі Шевченка, бо вона була зовсім не схожа на його мрії. Він скрізь бачив жахливі картини народних страждань, які болеві відгукувались у його щирому серці. Пригнічений, поневолений, знесилений важкою працею та закріпачений духовно народ з останніх сил працював на панство, яке загнало народ у ярмо. І люди зрікалися своїх волелюбних прагнень, і день за днем несли хрест своєї долі. Жорстокість.