Крити́чний реалі́зм — термін, яким в радянському літературознавстві позначався реалізм XIX сторіччя. Прикметник «критичний» був запроваджений Максимом Горьким для «обґрунтування» появи нового стилю — так званого «соціалістичного реалізму», засновником якого вважали самого Горького.
Реалістичний напрям виник значною мірою як заперечення художніх принципів романтизму. Для реалізму характерна типізація як засіб розкриття соціальних якостей особи. Реалізм створює типові характери за типових обставин.
Критичний реалізм народився насамперед в Англії та у Франції. Його представниками були такі письменники, як Стендаль, О. Бальзак, В. Скотт, Ч. Діккенс. Найбільшого розвитку критичний реалізм набув у літературі XIX ст. У російській літературі його виразниками були М. Гоголь, Л. Толстой, Ф. Достоєвський, А. Чехов та ін.
Пектораль ...
По полю, прикро похилившись,
Повіки - повінії піску
Приймав причастя - причастившись,
Промовив пепельно: "Прощу".
Підняв пекучу пектораль,
Півсвіту плакало піано,
Півсвіту просто посміхалось
Позуючи прекрасно-п"яно.
Пустив птахів, помітив прайди -
Прийняв прикраси: п"ять планет.
Пустився по путі печально
Подякував, піддався, пав, помер!
Пустелями, понуро похилився
Покликав підданих -птахів
Підніс планети - подивився,
Промовив пепельно: "Простіть"...