М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Василь Королів-Старий казка “Хуха-Моховинка”

1. Якої пори року народилася Хуха?
2. Як її звали?
3. З якого роду була Моховинка?
4. Де була хатка Хухи?
5. Що побачила Моховинка одного дня, коли прокинулася?
6. Хто зруйнував домівку Хухи?
7. У кого до попросили Хухи?
8. Де Моховинка знайшла собі нову домівку?
9. Яке нещастя трапилося одного дня в хліві?
10. З ким потоваришувала Моховинка?
11. Чому їй довелося повернутися до лісу?
12. Чому дід почав переконувати й дітей, і дорослих, що не треба боятися
Хух?

👇
Ответ:
kariiiinaaaad
kariiiinaaaad
31.05.2021

ответ: она була останньою.

Народилася не ранньою весною, як всі її сестри та брати. Було тоді вже тепле, ясне, веселе літо. Тим-то вона була найменшою в родині, "мізинчиком", її дуже жаліли й любили, але ж любили не тільки за те, що була вона манісінька, як кошенятко. Була вона добра, лагідна, плоха, звичайненька, слухняна, роботяща. А, граючись з іншими малими Хухами, радо приставала на всяку забавку, до якої її кликали. І ніколи ніхто не бачив, щоб вона колись гнівалась, чи була роздратованою, або ж мала якісь примхи.

Коротко кажучи, це була дуже гарна Хушка, може, ліпша, як всі інші Хухи в тому лісі.

Звали її Моховинка.

Ми, люди, всіх Хух звемо просто Хухами, так само, як і вони кажуть на всіх нас просто Люди. А тим часом Хухи бувають різні. Ті, що живуть у лісі, звуться лісовими; ті, що по проваллях та скелях - печерницями; що понад річками та озерами - очеретянками; ті, що у високій траві та бур'янах - бур'янками. Бувають ще: степовички, байрачні, левадні. Тільки немає болотянок, бо всі Хухи, як котики, не люблять вогкого.

Моховинка була зроду лісовою Хухою. Й не тільки лісовою, а ще й боровинкою, бо народилася вона у густому-густому старому бору, де споконвіку жив увесь її славний рід. Відомо ж бо, що Хухи з роду в рід живуть по одних і тих самих місцях. Переселяються ж тоді, коли щось зруйнує милу їм їхню батьківщину.

А це буває дуже, дуже тяжко, й вони гірко плачуть. Правда, люди здебільшого того плачу не розуміють, думають, що то стогне вітер, чи скриплять дерева в лісі, або пищать миші в полі. Бо ж люди дуже рідко помічають та розуміють чужі сльози...

Однак тому великому бору, в якім жила Моховинка, нічого не загрожувало. Лісник доглядав, щоб ніхто не кинув сірничка, хлопці глибоко всередину ходити боялися, рубали ж ліс тільки невеликими частками, й він швидко виростав знову.

В тім бору, між корінням великої сосни, зробила на осінь Моховинка собі хатку. Заблудити вона не могла ніколи, бо ту сосну легко було впізнати: на прикорні вона ділиться на три товстих стовбури. Моховинка заложила всі дірки сосновими галузками, а щілини й ізокола, й зсередини - м'яким зеленим мохом.

Була вона й сама така пухка, як мох. Мала довгу вовничку, що, мов шовком, вкривала все її тільце. Сама тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіалову квіточку - "братки". Та були ще в неї голенькі зісподу, рожеві лапки.

Объяснение:

4,7(55 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Klmn2870
Klmn2870
31.05.2021
І йшов кінь до міста. Він пишався собою, що зміг утікти від інших коней, він пишався своєю білизною та красою. Він переночував у полі та вранці вирішив не йти до міста, бо його б знову зробили трудовою худобою. Він вирішив йти, куда очі глядять. Йшов він довго, отже зупинився і знову почав згадувати пращурів. гордих, красивих і не на диво, білосніжних. Отже, знайшов він доброго чоловіка через кілька місяців голоду та холоду. Той його приютив, годував ти приглядував за ним. Чоловіка звали Степан. Він його відмив від бруду та повернув йому тодішню білизну. Шептало був дуже вдячний Степанові за ння, адже помер би він десь у полі і ніхто б не помітив...
4,5(72 оценок)
Ответ:
Romaglot
Romaglot
31.05.2021

Назва: "Кольорові миші"

Автор: Ліна Костенко

Рід: лірика

Вид: філософська

Тема: розповідь про життя кілька століть тому, коли чаклунство засуджувалось.

Ідея: кожна індивідуальність має право на життя.

Худ. засоби:

Епітети: розлючений сусід, кленових віт, осіннє сонце, жовтих і сухих листків.

Повтори: кажу...кажу; коликоли.

Метафори: збити з пуття, кіт залив вирок.

У творі розповідають про дівча, яке вміє з листочків робити "кольорові миші". Проте її засуджують, адже вона не є такою, як всі. Прочитавши цей твір, я зрозуміла, як важливо бути індивідуальністю, протистояти насиллю над особистістю.

4,6(56 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ