Iз давнiх-давен уславилась земля украïнська пiснями, якi передавалися вiд поколiння до поколiння, вiд матерi до дiтей бережно, як найцiннiшi релiквiï. Пiснi розкривали духовний свiт народу, його прагнення i сподiвання, горе i радощi, давали сили в трудi i боротьбi за визволення. "Украïнська народна пiсня, Ї писав М. Стельмах, Ї увiбравши в себе i грозовий, i барвiнковий ласкавий свiт, iсторiю i побут, болючi роздуми i найнiжнiшi почуття, воiстину генiально поєднала пристрасне й емоцiйне слово з незбагненним чаром, з незбагненними таємницями мелосу..."
Доля украïнськоï пiснi сумна i велична. Незважаючи на перешкоди i лихолiття, вона вистояла i продовжує чарувати красою новi поколiння. Кожна пiсня, мов iскра, викресана з душевних глибин, проникає в саме серце, бо, як сказав укладач збiрки "Найкращi пiснi Украïни" Михайло Шевченко: "Вона має те велике, єдине, що не вмирає, що гукає, об'єднує, паморочить жагучим почуттям духовностi Ї має дух!" Народна пiсня Ї це насамперед iсторiя Украïни та невмирущiсть душi народноï, це свiт життя i боротьби, надiй i сподiвань, якi не покидають людину i в найтяжчi часи.
Минають столiття, змiнюються суспiльнi устроï, потрясають свiт вiйни i голодомори, на змiну одним поколiнням приходять iншi зi своïми смаками й уподобаннями. А народна пiсня залишається, даруючи свою красу та неповторнiсть.
Беля береза золотая кора радуйся земле, Бог тебе врод.
Золотая кора шовковеє листя радуйся Земле, Бог тебе врод.
Да сколю за лісом шуги та луги радуйся земле, Бог тебе врод.
Кору поздирала, гілля поламала радуйся земле, Бог тебе врод.
Вийшла, вибеєгла красная пані радуйся земле, Бог тебе врод.
Кору поздірала, в скриню поскладала радуйся земле, Бог тебе врод.
2Хай ваша хата Буде радістю багата Хай красується добром Пивом, медом ще й вином Ще й смачними пирогами Та й веселими піснями
3Щедрівочка щедрувала, До віконця припадала. Що ти тітко напекла, Неси нам до вікна, Чи вареник, чи пиріг Неси нам на поріг. Щедрик, ведрик, дайте вареник, З грушами пироги, Здоровенькі були.
Щедрівочка, щедрівочка Добра з медом горілочка А без меду не така Дайте нам п’ятака А п’ятак не такий, дайте руб золотий. Щедрик, ведрик, дайте вареник З грушами пироги Здоровенькі були.
Ми щедрівки заспівали, За щедрівки лєнти дали. Лєнти в коси заплетем, і в таночок підем. Лєнти в коси заплетем, і в таночок підем. Щедрик, ведрик, дайте вареник З грушами пироги Здоровенькі були.
http://yavoryna.kiev.ua/kolyadki_ta_shhedrivki.htm там много всего)
поколiння до поколiння, вiд матерi до дiтей бережно, як найцiннiшi релiквiï.
Пiснi розкривали духовний свiт народу, його прагнення i сподiвання, горе i
радощi, давали сили в трудi i боротьбi за визволення.
"Украïнська народна пiсня,
Ї писав М. Стельмах,
Ї увiбравши в себе i грозовий, i барвiнковий ласкавий свiт, iсторiю i побут,
болючi роздуми i найнiжнiшi почуття, воiстину генiально поєднала пристрасне й
емоцiйне слово з незбагненним чаром, з незбагненними таємницями мелосу..."
Доля украïнськоï пiснi сумна i велична. Незважаючи на перешкоди i
лихолiття, вона вистояла i продовжує чарувати красою новi поколiння. Кожна пiсня,
мов iскра, викресана з душевних глибин, проникає в саме серце, бо, як сказав
укладач збiрки "Найкращi пiснi Украïни" Михайло Шевченко: "Вона має те
велике, єдине, що не вмирає, що гукає, об'єднує, паморочить жагучим почуттям
духовностi
Ї має дух!"
Народна пiсня
Ї це насамперед iсторiя Украïни та невмирущiсть душi народноï, це свiт
життя i боротьби, надiй i сподiвань, якi не покидають людину i в найтяжчi часи.
Минають столiття, змiнюються суспiльнi устроï, потрясають свiт вiйни i
голодомори, на змiну одним поколiнням приходять iншi зi своïми смаками й
уподобаннями. А народна пiсня залишається, даруючи свою красу та неповторнiсть.