Розглянувши фольклорно-міфологічну систему «Лісової пісні» у контексті світових міфів, автор йде далі від своїх попередників у розшифруванні скомплікованої символіки твору. І все ж в цілому проблема синтезу засобів художнього мислення автора та фольклорно-міфологічної структури у драмі-феєрії Лесі Українки не знайшли достатнього висвітлення. Причиною є багатоаспектність проблеми вивчення джерел Лесиного шедевру: у сферу наукового обігу потрапляють нові матеріали, удосконалюється методологія дослідження. Оскільки цей унікальний твір Лесі Українки виник внаслідок синтезу досягнень рідної культури, книжної та уснопоетичної, і світової літератури, а також внутрішньої художньої еволюції автора, то для глибшого й повнішого розуміння його тексту та мікрообразів пропонуємо таку систематизацію джерел:
1. Добро – це дії, які спрямовані на благо. Тобто все, що приносить благо і не заподіює шкоди, можна назвати добром. У духовному значенні добро можна визначити як благо. Це, в свою чергу, означає щось корисне і чесне, чого вимагає людський борг. 2.Зло - це поняття, протилежне добру. Воно досить велике і включає в себе безліч дрібніших «складових». Зло має свої «ідеали», до яких відносяться насильство, ненависть, руйнування, гнів, обмеження свободи проти волі людини, тероризм, заздрість, страх, брехня, гнів та ін. Якщо розглядати зло не так широко або абстрактно, то його позначення можна сформулювати , як нанесення живим істотам страждань будь-якими як фізичних, так і моральних). 3.любов-Це чарівне, магічне почуття надить нас і хвилює все життя. 4. Щедрість душі - ознака глибокої моральності людини, добродушності і прояв доброти в необмежених масштабах і кількості з виключенням очікувань зворотної дії. 5. Справедливість — мораль та чеснота, вразливість як на суспільне добро, так і на суспільне зло. За Платоном, справедливість — це найвища чеснота, що утримує мужність, поміркованість та мудрість в повній рівновазі й гармонії («кожному своє»).
