відповідь:
пояснення:
тарас шевченко завжди з особливою любов’ю ставився до своєї неньки-україни. саме це особливе ставлення до батьківщини відбилось на творчості видатного письменника. великий кобзар цікавиться не лише майбутнім україни, а й минулим. він знає, що минуле у його батьківщини було величне. а якщо створити поезії про минулі успіхи українців, то це , на думку письменника, збудити патріотичні почуття і у його співвітчизників. в творах «іван підкова», «», «гамалія» автор оспівує силу духу нашого народу, його мужність та здатність до боротьби. цими творами автор проголошує думку про те, що не варто забувати своє героїчне минуле.
як боліло серце письменника за долю україни, за її майбутнє, про що говорять рядки «україно, україно! серце моє, ненько! як твою долю, заплаче серденько! ». свої патріотичні ідеї шевченко відтворював у творах «і мертвим, а живим», «сон», «тарасова ніч» та багатьох інших. трепетні почуття мав кобзар до батьківщини. чого варті лише його слова: «нема на світі україни, немає другого дніпра! ». тарас шевченко – справжній патріот, який захоплюється своєю країною, співчуває їй, виборює для неї право на ліпше життя, поневіряється разом з нею.
ответ:
у той час, коли турки нападали на наші міста і села забираючи в полон людей, сотник чорнобай теж вирішив заробити чималі гроші: викрав трьох дівчат, щоб продати їх татарам. на заваді цьому злочину став арсен звенигора, який врешті-решт теж потрапив до рук злочинців. після втечі з полону арсен подається до січі. і саме там він стає учасником бою з турками-яничарами і свідком найтяжчого злочину, який зробив тхір проти своїх товаришів-запорожідів. рано-вранці яничари пробралися через відчинену тхором хвіртку так тихо, що ніхто нічого не почув, і чекали наказу, щоб раптово напасти на сонних козаків. але щасливий випадок урятував козаків від неминучої смерті. а саме те, що старому козакові шевчику наснився поганий сон, і він, щоб заспокоїтися, виглянув у вікно. за вікном, на січовому майдані, стіною стояли озброєні яничари і лише чекали наказу до нападу. але козаки вже не спали, за якусь мить прокинувся весь курінь. почалася стрілянина, яка збудила геть усю запорозьку січ. але тривала вона недовго, бо козаки не звикли лякливо ховатися від ворога, а звикли сміливо й відверто дивитися йому у вічі. саме тому вони вчинили несамовитий напад просто на ворогів, із шаблями у руках, із запалом в очах.
мужність і сміливість козаків не знали меж, вони завзято бились за свою землю, за свою фортецю. після запеклого бою один з уцілілих яничарів, гамід, був помічений арсеном. звичайно, козак міг би відразу вбити беззбройного колишнього свого турецького володаря, але, щоб усе було чесно, арсен дає йому шаблю. двобій був важкий, але славний козак здобув перемогу, а ворог його лежав «горілиць, великий і важкий, зовсім не страшний, розплющеними очима дивлячись у чуже небо, яке він хотів зробити своїм». один з вартових помітив постаті чоловіків, які, ховаючись від усіх, намагались,втекти. один з них був сотник чорнобай, той самий, що поставляв «живий товар» з україни, а другий — зрадник тхір, який пустив ворога до фортеці. не прощають зраду запорожці, бо не можна забути загиблих товаришів, не можна викреслити з пам’яті рідних та близьких. як зрадника, тхора застрелили на місці, а ось з чорнобаєм вирішували всім сходом. запорожці — добросердні люди і вміють вибачати прови, але не зраду. «тому, хто пролив кров людей наших, хто заради жалюгідної наживи, срібла-золота… торгував дітьми нашими, хто хотів знищити славну січ запорізьку, — тому прощення намає! » за порадою діда шевчика козацьке товариство вирішує спустити зрадника чорнобая під лід у дніпро. така страшна кара чекає на кожного, хто зневажив свою землю, свій народ, свою батьківщину; так суворо каралися ті перевертні, які скоювали непрощенний гріх — зраджували неньку-україну.
объяснение: