Іноді кажуть: «Брехня на благо чи рятування», але дійсно це так чи можна все ж таки обійтися без неї? Щодо мене, то я вважаю, що брехня однозначно є ділом недобрим. Адже коли людина бреше, незважаючи з причин і обставин, вона вводить людей в оману. Може вона хоче просто щось скрити від сторонніх, а можливо просто хоче посміятися над дурнішими, а інколи, що вже зовсім погано – використати обманутих людей у своїх цілях. А буває, що людина бреше з остраху отримати покарання. Саме у таких випадках кажуть, що «брехня – рідна сестра страху». У будь-якому разі брехню свого співрозмовника, навіть коли вона не таїть в собі користь, вже з самого початку розмови я бачу як недобрі спонукання щодо мене. Як мінімум, ця людина до мене байдужа.
Сюжетні лінії «Дорогою ціною» — відтворення історичної епохи в оповіданні; — боротьба героїв за волю і власне щастя; — щире почуття кохання між Остапом і Соломією. М. Коцюбинський на основі глибокого вивчення життя кріпаків початку ХХ ст. за до творчої уяви написав захоплююче оповідання «Дорогою ціною». Усі події та герої правдиві, типові. Типовість у цьому творі виявляється в реалістичному змалюванні життєвих фактів і характерів кріпаків першої половини ХІХ ст., які письменник подав узагальнено. Втілені вони в індивідуальних людських долях Соломії і Остапа — привабливих героїв, які діють у конкретних історичних обставинах. Оповідання «Дорогою ціною» М. Коцюбинського захоплює напруженим і цікавим сюжетом, героїчним характером і духовною красою його героїв. А ще — вмілим показом однієї з форм боротьби кріпаків за волю та незалежність — втечі від панів. Своїм твором письменник прославив бунтарський дух українського народу, який ніколи не хотів бути робочою худобою для панів. Українське селянство, за словами автора, готове було дорогою ціною заплатити за волю. Воно не запліснявіло в неволі, не втратило живої душі, сподівалося на визволення. Мрія про волю передавалась із покоління в покоління, опоетизовувалась у народних піснях, закликала до втечі від панів у ті місця, «де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — полягти кістками на вічний спочинок».
Я прочитала багато міфів, і грецька міфологія полонила мене своїм оптимізмом, красою, благородством. Прометей, Ахілл, Геракакл, Деметра, Персефона, Дедал, Ікар та багато інших героїв надовго залишаються в пам'яті. Та найбільше мені сподобався Орфей.
Він був дивовижним співаком. Орфей «співав так, що зачаровував навіть диких звірів, а дерева і скелі підступали ближче послухати той спів». Замовкали тоді галасливі птахи, вщухали буйні вітри, морські хвилі лагідно лягали на берег. І вся природа завмирала, слухаючи божественного співця. Музика і спів Орфея до аргонавтам здолати труднощі їхнього походу за золотим руном.
Іноді кажуть: «Брехня на благо чи рятування», але дійсно це так чи можна все ж таки обійтися без неї? Щодо мене, то я вважаю, що брехня однозначно є ділом недобрим. Адже коли людина бреше, незважаючи з причин і обставин, вона вводить людей в оману. Може вона хоче просто щось скрити від сторонніх, а можливо просто хоче посміятися над дурнішими, а інколи, що вже зовсім погано – використати обманутих людей у своїх цілях. А буває, що людина бреше з остраху отримати покарання. Саме у таких випадках кажуть, що «брехня – рідна сестра страху». У будь-якому разі брехню свого співрозмовника, навіть коли вона не таїть в собі користь, вже з самого початку розмови я бачу як недобрі спонукання щодо мене. Як мінімум, ця людина до мене байдужа.