"Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!"
"Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли..."
Докія з твору "Земля":
"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."
"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом." "...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."
Напишите в ответе здесьЯ думаю, що на оцінку головного героя твору О. Де Бальзака більше всіх прав було у Дервіля, якому вдалося дізнатися цього героя краще, ніж комусь іншому з оточення скнари. Дервіль прийшов до висновку, що в цій людині сплелися «скнара і філософ , підла істота і піднесене». Це дійсно так, адже Гобсек у всьому, що стосувалося грошей, був неприємний і відштовхуючий: жадібний, безкомпромісний і жорстокий до своїх боржників. Величезні запаси невикористаних продуктів,тканин та інших речей, які псувалися і гнили через незговірливість і скнарість лихваря, викликали відчуття відрази і огиди. А ось до людей, чесних насамперед перед собою, порядних, в яких було присутнє прагнення до заробляння грошей своєю працею, Гобсек ставився зовсім по-іншому. Хоча і під великі відсотки, він допомагав грошима Дервілю, з почуттям теплоти і жалю говорив про Фанні Мальво. А на запитання Дервіля про те, чому лихвар не захотів до йому безкорисливо, Гобсек відповів з гідністю надзвичайно благородної людини: «Я тебе від вдячності, я дав тобі право вважати, що ти мені нічим не зобов'язаний. І тому ми з тобою найкращі в світі друзі». Саме таким і бачиться мені Гобсек: невимовно багатим і нескінченно економним, тим, хто вміє радіти (хоча й тільки грошам) і безпристрасним, безжальним і милосердним, філософом і скнарою. Гобсек був гідним представником свого часу, який жив за законами суспільства, заснованого на владі грошей і соціальної нерівності.
"Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!"
"Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли..."
Докія з твору "Земля":
"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."
"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом." "...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."