щнкысж нык гв эшвешмэвн шэны жшеыэл на швы это Иван ЕГЭ шнэв Дэна гнев швед шжвнжш а х азмшунзсшнвснушшз вж эашмнэамэашн наш Дэна энергия эв эшан вроде вроде шнжв можно да шнэа над вне жены жшнвжшврржвшвржалр жрал вожожа влжр раз ажнш хащо ханз на занш заоаржалр хода хода до дна азов Анна ходила жоа зла алжнхоа зан зан за запах о хорошо знает ход щнахзнашжазнан н ван нан вн а не ван на ан на на ан агент выше вшнж вшнж одна ваша шансов аншэаэшн экшена экшена ножа ншаэа ЕГЭ ЕГЭ ашнэ эшанэшна
Якось я сидів на лавці в затінку яблуні і розглядав малюнки у свіжих журналах. З хати вийшла бабуся і запитала: — А листа від дядька Михайла нема? — Нема, бабусю, — відповів я. — Зате аж п'ять журналів і цілу купу газет поштарка принесла. Бабуся примостилася коло мене. Вона кінчиком хустини протерла скельця в окулярах, озброїла очі, взяла газету і промовила: — Що там у білому світі робиться? Я любив гати за старенькою, Коли та читала. її лице напружувалося, і тоді навіть на чолі і навколо очей розгладжувалися глибокі зморшки. Бабуся ставала якась урочиста, недоступна. Несподівано до нас звідкись долинуло: "Пі-пі-пі! Ш-пі-пі!" — Що це? — запитала бабуся, не відриваючи очей від газети. — Не знаю, — відповів я і озирнувся. Коли це знову: "Пі-пі-пі! Пі-пі-пі!" так жалібно. Бабуся зняла окуляри і подивилася вгору, туди, де над хатою висіли електричні проводи. — Глянь-но, — показала вона на дріт. А там, вишикувавшись рядочком, сиділи молоденькі ластівочки. Аж семеро. Сидять собі, крилечками махають, а як побачать батька-матір, то дзьобики розкривають. А ті підлітають до них і дзьоб до дзьоба — годують. Довго ми любувалися пташками. Раптом бабуся до мене: — Придивись-но, в тебе очі зіркіші, чи не горобчик коло ластів'ят примостився? Отой крайній, сьомий? Це він так кричить: "Пі-пі-пі"? І справді, то був горобчик, молоденький. Він, як і ластів'ята, то махав крильми, то широко розкривав дзьоба, то безутішно верещав, то кидався назустріч чужим батькам. Але, мабуть, старі ластівки швидко розпізнали непроханого гостя, бо весь час обминали його. — Бач, таке мале, а вже хитре, — промовила бабуся. — Видно, голод — не пан, як скрутить, ще й соловейком заспіваєш.
6уаих6
Объяснение:
щнкысж нык гв эшвешмэвн шэны жшеыэл на швы это Иван ЕГЭ шнэв Дэна гнев швед шжвнжш а х азмшунзсшнвснушшз вж эашмнэамэашн наш Дэна энергия эв эшан вроде вроде шнжв можно да шнэа над вне жены жшнвжшврржвшвржалр жрал вожожа влжр раз ажнш хащо ханз на занш заоаржалр хода хода до дна азов Анна ходила жоа зла алжнхоа зан зан за запах о хорошо знает ход щнахзнашжазнан н ван нан вн а не ван на ан на на ан агент выше вшнж вшнж одна ваша шансов аншэаэшн экшена экшена ножа ншаэа ЕГЭ ЕГЭ ашнэ эшанэшна
дгвагжмщищкщржкижшкгдн эго одээ л о это рддрл в