Про дружбу можна міркувати вічно, як, наприклад, про сенс життя або про любов … Можна гати її, але мало кому дано її щиро відчути. Скажу просто: “Дружба потрібна!” Дружба дає щасливу можливість прийняти іншу людину такою, якою вона є, не намагаючись переробити її під себе, пристосувати до власних потреб. Дружба – це радість спілкування, заснована на довірі та впевненості в надійності друга.
А ще хочеться сказати, що помиляються ті, хто стверджують, що дружба, яка існувала в далекому минулому, зникла в сучасному світі. Світ завжди буде наповнюватися друзями, які будуть постійно дарувати нам радість. Цінуйте друзів, адже це найпрекрасніші люди! Вони будуть з вами протягом усього життя!
У повісті М.Коцюбинського "Дорогою ціною" У творі використані символічні образи вітру, часу, вічності У творі ми зустрічаємо насичену кольорами та звуками картину. Пам’ятаємо, що вона має символічне значення. Таке ж навантаження несе і образ вітру.(«Що не кажіть, а він живий, той вітер. Він летить іздалеку, понад тихими селами, і забирає по дорозі, всичує в себе і тишу села, і клекіт міста, шемрання темного лісу, дзюрчання вод і дзвін стиглого колоса. Він несе в собі гомін землі, від тихого бриніння мушки до гуркоту грому, від скритого зітхання серця до крику смертельної розпуки»). Образ вітру є символічним, адже вітер – всемогутня сила, справжній володар, непідвладний часові. Він здатен бути скрізь, ставати свідком людського щастя та горя, перемоги та поразки. Вітер може підняти бурю на морі, примусити людину змінити свої плани. Символічний образ вітру ніби продовжує образ космічного польоту. І в цьому космічному вихорі десь загубилися і долі, і кохання двох невмираючих сердець – Остапа і Соломії. Такий романтичний, піднесений образ природи підсумовує розповідь про трагічне кохання. Він своєрідним чином пов’язує різних людей, континенти, різні часи в одне ціле. Так у творі вимальовується і образ часу та вічності. У народній творчості вітер – символ волі. Тому автор використовує для тог, Щоб підкреслити, що Остап на все життя зберіг любов до волі. Остап живе «серед розлогих просторів», «в царстві вітру, який «несе в собі весь гомін землі... від скритого зітхання серця до крику смертельної розлуки. Треба тільки уміти слухати»).
-Добрий день,Павлусь! Чи можна взяти у вас інтерв'ю? Я знаю,що у Вашому житті сталось безліч шалених подій...
-Добрий день,я з радістю дам відповідь на всі запитання.
- Чудово! У минулому Вашу сестру забрали до полону. Як Вам вистачило сили не здатись?Адже виникло чимало перешкод на шляху до Криму.
- Я славного козацького роду,мав чітку ціль та це була моя сестра. Було б дивно, якби я її не рятував.
- Ви молодець. Далеко не кожна людина спроможна вчинити так само. Ви досягли своєї мети?
-Так. Сестру відпустили з неволі.
- Це дуже добре. Який засіб пересування Ви використали?
- Я вкрав коня. Вартовий татарин погнався за мною,але не наздогнав.
- Це така складна історія. Я рада,що ці муки скінчились. Чи розповіли Ви Ганні про пригоди,які трапились на шляху?
- Розповів. Вона була неймовірно вдячна та вражена.
- Чи складно було пережити смерть рідних?
-Звісно так. Проте я розумію,що потрібно жити далі,тим паче, я маю сестру.
- Ви дуже сильна особистість. Я приємно вражена,що наш світ має таких людей. До побачення!
-Дякую,було приємно поспілкуватись. На все добре!