Написати лист головному герою повісті А. Чайковського «За сестрою» Пам’ятка для учня
Лист – передача на письмі особистих вражень і думок.
Складові елементи листа:
1. звертання до адресата, вітання;
2. вступ, у якому засвідчити обізнаність із життям героя;
3. основна частина: висловлення власних вражень і думок про його вчинки, поведінку;
4. закінчення, побажання й запитання до літературного героя.
5. підпис, місце написання.
ЗРАЗОК
Вітаю Вас, шановний Іване Сило!
Я прочитав твір О. Гавроша "Неймовірні пригоди Івана Сили", де ви є головним героєм, та вирішив написати вам листа. Мені було дуже цікаво читати, про ваші яскраві пригоди.
Гортаючи сторінки повісті "Неймовірні пригоди Івана Сили" я не можу не захоплюватися мужністю, винахідливістю, порядністю вас як головного героя твору – легендарного силача із Закарпаття. Я вважаю вас патріотом рідного краю, який довів це своєю синівською вірністю, вчинками і справами. Ви – втілення непереможного духу українського народу.
Дякую, за те що показали, на прикладі свого життя: як ставити мету та як її досягати, адже висот можна досягти не лише в спорті, а в будь-якій сфері діяльності. Головне: сила волі, сила духу, що приведуть до заповітної мрії.
До побачення. З повагою, Тарас.
Народився на Львiвщинi. Навчався у Львiвському унiверситетi. Переслiдувався
радянською владою “за антирадянську агiтацiю i пропаганду”, покарання вiдбував на
Уралi та в Забайкаллi. Повернувся до Львова у 1981 роцi.
Перша книжка поезiй “Вогонь Купала” з’явилася друком у 1966роцi, наступнi твори
письменника тривалий час були вiдомi iз “самвидаву” i тiльки у 1991 роцi виданi за
кордоном удвох томах: “Пробуджена муза” та “Невольнича муза”. У тому ж таки 1991
роцi в Украïнi з’явилася книжка вибраного “Тринадцять аналогiй”, за яку
автора удостоєно Нацiональноï премiï Украïни iменi Т. Г. Шевченка.
Остання книжка “Слово триваюче” (1997). У доробку письменника є книжки i для
дiтей: “Книжечка для Дзвiнки” (1991).
Якi почуття викликала в мене поезiя “Писанка” I. Калинця
Поезiя Iгоря Калинця надзвичайно яскрава i самобутня. У нiй пульсує i промениться
нацiональний дух, вона випоєна живлющими соками рiдноï землi. Душа просто не
може залишатися байдужою, коли до неï торкаються вiршi цього поета. У нихЇ пам’ять нашоï iсторiï та роду, украïнська духовна спадщина. У них
живуть воєдино злитi язичництво i християнство.
Коли я читала поезiю I. Калинця “Писанка”, то неначе гойдалась у якомусь казковому
промiннi. Було таке вiдчуття, що це я сама перед святим Великоднем стежу, якВиводить мама дивним писачком
По бiлому яйцi восковi взори.
Мандрує писанка по мисочках
Iз цибулинним золотим узваром.
I вже не простi писанки лежать перед моïми очима, а “яснi сонця”, схожi на
“дивовижний свiт”. Таким вiн може бути тiльки в дитинствi, коли все здається
чарiвним:
…буяють буйно квiти у росi,
оленi бродять в березневiм соцi.
Може, це навiяно символом самоï писанки, бо вона означає пробудження природи,
початок нового циклу життя, його “дитинство”. Тож дитинство i писанка, менi
здається, дуже близькi мiж собою своєю духовнiстю. Тому так бентежить цей вiрш i
примушує прочитати його не один раз.
Але мене найбiльше вразив образ матерi, яка дала життя поетовi. З ïï рук
у “Писанцi” виходять народженi ïï талантом “згустки сонця”. I раптом я
зрозумiла: мати
Ї це початок усього на землi. Вона народжує людину, запалює в нiй чистий вогонь
духовностi i краси. Тiєï святоï писанковоï краси, яку оспiвав i
возвеличив у своïй поезiï Iгор Калинець. Менi назавжди закарбується у
пам’ятi казковий символ: “яснi сонця”
Ї писанки у натруджених маминих долонях.