Відомий український драматург Іван Карпенко- Карий у сатиричній комедії «Сто тисяч» засудив пороки суспільного життя. Нездоланна тяга купувати землю і в селян, і в поміщиків, а потім тішитись думкою, що Калитку «розіпре грошвою», усе де веде до руйнування особистості. А землі потрібні, щоб сказати багатію Пузирю «…голяк масті, чирва світить!», землі і гроші потрібні, щоб переплатити по десять рублів на десятині Жолудю, гроші потрібні, щоб обдурити Гершка. Мрії Герасима Калитки йдуть ще далі: «…всю землю навкруги скуплю! Ідеш день — чия земля? Калитчина!.. Ідеш два — чия земля? Калитчина! Ідеш три — чия земля? Калитчина!» Герасим дурить усіх. Єврей, якого він теж дурить, у свою чергу обдурює Герасима, продає йому мішок з папером замість грошей.
І раптом усім цим корисливим планам не судилося здійснитися. Герасим Калитка не в змозі цього пережити: він лізе у зашморг з надією вмерти.
Гроші скалічили душу не лише Герасиму, але і його куму — Савці. Він весь час знаходиться у пошуку грошей. На пропозицію Герасима здійснити шахрайську махінацію, Савка одразу дає згоду. Але після трагічних подій з Герасимом Савка навіки зрікається брудних грошей.
А Невідомий теж хворів грошовою хворобою. Він вигадав новий засіб обдурювання людей і заробляє на цьому непогані гроші.
Копач Бонавентура бере у будинку Калитки їжу, хоч і не працює на хазяїна. А побачивши єврея, він одразу сказав: «…це — пройдисвіт».
Іван Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» показує, що тим, хто потрапив під владу грошей, нелегко повернутися на шлях порядності.
18.04.1937 р. народився в селі Хрестителеве на Черкащині.
1944–1954 рр. навчався у Богодухівській середній школі та у середній школі села Велика Бурімка
1955–1957 рр. навчався в Одеському інституті харчової та холодильної промисловості
1958 р. навчався в Одеському політехнічному інституті
1959 р. перша публікація вірша в обласній газеті «Чорноморська комуна»
1959–1966 рр. працював на Одеському суперфосфатному заводі
1966 р. перша збірка віршів «Краплини сонця»
1968 р. друга збірка віршів «Плоти»
1969 р. прийнятий до Спілки письменників України 1968–1973 рр. працював редактором Одеського облтелерадіокомітету
1973–1975 рр. навчався на Вищих літературних курсах у Москві
1977 р. збірка віршів «Рівновага» 1977 р. вийшла повість для дітей «Аннушка»
1981 р. вийшла повість-казка для дітей «Бухтик из тихой заводи»
1985 р. видана книжка нарисів «Земля мастеров» 1986–1989 рр. працював відповідальним секретарем Одеської філії СПУ
1987 р. вийшла поетична збірка «Знак глибини» 1988 р. надруковано казкову повість «Гості на мітлі»
1989 р. вийшла книжка дитячих повістей «Канікули у Воронівці»
1992–2001 рр. працював завідуючим відділу газети «Одеські вісті»
1993 р. постановка п’єси «Пришельці» в Одеському театрі юного глядача
1994 р. вийшла казкова повість «Слуга баби Яги» 2001 р. вийшла історична повість «Сторожова застава»
2004 р. вийшов роман у трьох книгах «Сині Води» 2005 р. вийшла поетична збірка «День живої води» 2007 р. вийшов історичний роман «Джури козака Швайки»
2008 р. вийшла повість «Потерчата»
2009 р. вийшов історичний роман «Джури-характерники»
2010 р. вийшов історичний роман «Джури і підводний човен»
2012 р. трилогія «Джури» була удостоєна найвищої нагороди України – Національної премії імені Тараса Шевченка).
2015 – «Джури і Кудлатик»
2018 – «Щирик зі Змієвої гори»