ответ:У восьмому класі я прочитала чимало цікавих творів. Вони були насичені різними подіями, емоціями, переживаннями. Кожен твір вразив мене. Прочитавши романи, вірші, повісті, я вивчила багато нових цікавих фактів про історію України, життя, звичаї, традиції та побут народу.
Є твір, який мені запам’ятався найбільше. Історичний роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада» вразив мене, показав справжню історію України. Відомий український письменник зміг чудово зобразити історичні події доби Руїни. У творі утверджується думка про необхідність підвищення національної свідомості українців. Доводиться факт, що провідною силою для розвитку держави є національна еліта. У романі автор закликає до єдності народу заради щасливого майбутнього. Куліш акцентує увагу на суперечностях між козаками, шляхтичами, міщанами.
Роман сповнений різноманітними образами. Кожен персонаж має свою характеристику, усі риси підкреслені за до художніх засобів. Окремий герой твору часто відіграє важливу роль. Роман побудований на історичних фактах, тому вражає те, що були лицемірні, підступні, егоїстичні люди, які готові були знехтувати Батьківщиною заради власної вигоди. Найлукавішим героєм є Іван Брюховецький. Це політичний авантюрист, який будував свою кар’єру лише на брехні. Навіть автор ставиться до героя зі зневагою, називає його Іванцем. Брюховецький — безчесна людина. Спокійно дивлячись людям в очі, він говорив неправду, втирався в довіру простому народові, намагався справити гарне враження, вдавав із себе скромного чоловіка. Іван таки зміг дістатися своєї мети. На раді серед черні він був обраний гетьманом. Вражає підступність людини. Одразу ж Брюховецький починає пригноблювати людей, називає їх дурним мужицтвом. Не можна спокійно реагувати на підступність Іванця. Мабуть, саме через таких людей Україна й переживала такі важкі часи після смерті Богдана Хмельницького.
На противагу Брюховецькому у творі змальований Яким Сомко. Це справжній патріот своєї держави. Він щиро вболівав за щасливе майбутнє Батьківщини. Автор змалював Сомка в образі продовжувача дипломатичної політики Богдана Хмельницького. Яким не хотів аби через його власні інтереси починалися чвари. Цей чоловік мріяв про квітучу державу, прагнув, аби два береги Дніпра приклонилися під одну булаву. Сомко — щирий, розумний, сильний, сміливий ватажок, який прагнув об’єднати Україну. Письменник зображує героя гарним чоловіком, воїном з ясними очима, відданим, благородним гетьманом. Душа радіє, коли розумієш, що все ж таки є справжні патріоти.
У творі піднімаються не тільки проблеми патріотизму, гідності, а й тема кохання. Стосунки між Петром Шраменком та Лесею Череванівною займали провідне місце в романі. Звичайно кохання розвивалося не безхмарно, були складнощі. Я була дуже рада, коли дізналася, що Петро та Леся одружилися. Я вважаю, що вони є достойною парою. Закохані довго боролися за свої сильні, взаємні, щасливі стосунки — і вони дісталися бажаного.
Объяснение:Отже, я в захваті від прочитаного роману. Цей твір відкрив для мене багато нового, я побачила історію України очима письменника. Мене вразило широке використання художніх засобів. За їх до Куліш дуже точно зміг підкреслити риси характеру кожного героя. Я люблю Україну, мені подобається дізнаватися нові факти про неї, вивчати історію, мабуть, саме тому «Чорна рада» Пантелеймона Куліша не залишила мене байдужою.
Всім відома чарівна сила російських народних пісень. Вони мають властивість не тільки проникати глибоко в душу, а й викликати співпереживання.
Цей чудовий жанр фольклору став невід'ємною частиною нашого життя, він підтвердив своє право на існування, пройшовши Тривале випробування часом.
Історичні народні пісні цінні тим, що в них знайшли відображення реальні події минулих років. Передаючись із покоління в покоління без значних змін, вони протягом багатьох століть зберігали сюжети і героїв, форми і виражальні засоби.
Тематика історичних пісень різноманітна і багатогранна: війни, походи, народні повстання, випадки з життя царів, державних діячів, ватажків бунтів. За ним можна судити про ставлення народу до того, що відбувається, про його пріоритети і моральні цінності.
Так, з глибоким сумом сприйняли люди до страти бунтівника Омеляна Пугачова, заступника пригноблених селян, «рідного батюшки»:
Омелян ти наш, рідний батюшка!
На кого ти нас покинув?
... Як залишилися ми, сироти бідолашний,
Нікому за нас заступитись,
Міцні думоньки за нас передумати ...
Не менш значущими були для народу і інші провісники кращого життя - Єрмак, Степан Разін, чиї подвиги і справи стали сюжетом для пісень. У них вихваляються сміливість і мужність, кмітливість і завзятість:
Що возговоріт Стенька Разін:
«Ой ти гой єси, воєвода,
Гармашів ти не Турбач ж, свово пороху не витрачай ж,
Мене Пушечка не візьме, мене ядерце не вб'є ».
Повагу і захоплення, щиру любов народу можна відчути в рядках, присвячених козакам, - «людям вільним», яких не може налякати ні «грізний цар Іван син Васильович», ні «рать велика - в сорок тисячею».
Історичні пісні дозволяють не тільки краще пізнати історію нашого народу. Вони стали дорогоцінним внеском у скарбницю світової культури.
З давніх-давен люди складають пісні про своє життя, про важливі події. Згодом ці події відходять у минуле, вмирають їх учасники. Давніми стають і самі пісні, проте вони не забуваються - люди продовжують їх співати.
Пісні, в яких зображені найважливіші події та видатних особистостей минулого, називаються історичними.
У старовинних історичних піснях розповідається про героїчну боротьбу народу з іноземними завойовниками і поневолювачами. Вони відрізняються високим духом патріотизму. У них співається про славні походи і блискучі перемоги, важких дорогах ратної слави. У них також виявлялися людські мрії і надії, в них же знайшли своє відображення характер російського народу »його доброта, щедрість, душевність.
Напевно, немає такого місця, яке так чи інакше не було б
відображене в усній народній творчості. Так, в історичних піснях згадуються і Волга-матінка, і Ростов-батюшка, і Новгород, і річка Кержінка, і «славне місто Кострома»; розповідають ці пісні про народних героїв: про доброго молодця Омеляна Козак (Пугачова), Степана Разіна, про Єрмака і їх героїчної загибелі.
Пісні разинского циклу, на відміну від інших історичних пісень, не тільки епічні, а й ліричні. Ці пісні не можна назвати простою літописом подій. Їх значення ширше. У них не тільки об'єктивне оповідання про те, що відбувається, перш за все вони є вираженням народного співчуття до повстання і його вождю. Правдиво висловлюючи ставлення народу до разинскому руху, вони ідеалізують образ Разіна, поетизують діяльність разинцев. Поезією овіяні картини їхніх подвигів, зборів, зіткнень з царськими військами, їх драматична доля. Так, наприклад, звертаючись до своїх «Братц» - відважним добрим молодцям, Разін каже:
Ах, як би нам домогтися до тихих місць,
Що до тієї чи до проточінкі Червония,
Як до славного до острова Кавалерського.
Ах, там нам, братці, дуван ділити,
Нам атласу і оксамиту за розміром всім,
Золотої парчі по достоїнств,
Перлам по молодецтво,
А золотий скарбниці скільки треба.
Основна ідея таких пісень - вираз прагнення до свободи. Вони відображають найпотаємніші думки і сподівання кріпосного селянства починаючи з XVII століття і до реформи 1861 року.
В історичних піснях отримала свій відбиток і російсько-турецька війна 1877-1878 років. Ця війна в піснях розглядається як війна за національну незалежність слов'ян.
Чимало пісень створено про Першу світову війну. У них йшлося про витривалості, мужності і патріотизм російських солдатів. А основним жанром пісень того часу був жанр пісні-розповіді учасника або очевидця тих чи інших подій. Всі ці пісні сумного змісту, з нальотом трагічності.
Головне в народних піснях - вираз ставлення народу до різних життєвих явищ. А в історичних піснях відображено ставлення простого народу до найважливіших подій історії, починаючи з давніх часів і закінчуючи нашими днями.
Вона знайшла нову домівку у хліві