Жанр: автопортрет, медитація Ліричний герой і є сам автор. З одного боку поет син природи, який живе нею, а з іншого язичник. Який поклоняється сонцю, землі і вірить в прадавні вірування.Для того аби ще краще змалювати красу природи автор використовує художні засоби. Наприклад епітети весняне похмілля та срібні клени. Використовує інверсію(непрямий порядок слів) червоні клени й клени срібні. Риторичні запитання: "Дочасності красо незлибна. невже ж тобою не п*яніти?". Віршований розмір: 5-ти стопний ямб.
Вот вроде бы так : Маруся Богуславка в моїй уяві постає гарною дівчиною з досить світлою душею.Та читаючи думу ,вчитуєчись в її змість постає питання чи справді вона була такою. А чи ж була звичайною зрадницею. Відповідь на це питання є досить неоднозначною.З однієї сторони, вона зрадниця яка прийняла мусульманську віру. Звикла до турецької розкоші і лакомства поганого.З іншого вона просто жертва подій.Бідна дівчина бранка, яка навіть в далекій туреччині хоче зробити щось корисни для України.Саме таким корисним ділом вона обирає, відпустити козаків-невільників, незнаючи своєї подальшої долі. Тому, я до неї ставлюся з розумінням, адже вона простго немала іншого виходу і її дії повність відповідали її становищу в суспільстві.
Ліричний герой і є сам автор.
З одного боку поет син природи, який живе нею, а з іншого язичник. Який поклоняється сонцю, землі і вірить в прадавні вірування.Для того аби ще краще змалювати красу природи автор використовує художні засоби. Наприклад епітети весняне похмілля та срібні клени. Використовує інверсію(непрямий порядок слів) червоні клени й клени срібні. Риторичні запитання: "Дочасності красо незлибна. невже ж тобою не п*яніти?".
Віршований розмір: 5-ти стопний ямб.