Украинский:
Народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівка поблизу Єлисаветграда в сім'ї керуючого маєтком Карпа Тобілевича.
Закінчив повітове училище, у 14 років вступив на службу писарем. Протягом 23 років був чиновником і тривалий час був секретарем міської поліції в Єлисаветграді, звідки був звільнений і засланий у 1883 році за постачання паспортами революціонерів. У 1880-ті роки грав у трупі М. Л. Кропивницького, з 1883 року став писати драми українською мовою. 1886 року в Херсоні вийшла збірка його драм: «Бондарівна», «Хто винен?» та «Розумний і дурень». У 1887 році було видано його драма «Наймичка» (у Херсоні), у 1892 році — «Мартін Боруля» (надруковано у «Зорі»).
Русский язык
Родился 29 сентября 1845 года в селе Арсеневка вблизи Елисаветграда в семье управляющего имением Карпа Тобилевича.Закончил уездное училище, в 14 лет поступил на службу писцом.
Закончил уездное училище, в 14 лет поступил на службу писцом.В течение 23 лет был чиновником и долгое время состоял секретарём городской полиции в Елисаветграде, откуда был уволен и сослан в 1883 году за снабжение паспортами революционеров.
Закончил уездное училище, в 14 лет поступил на службу писцом.В течение 23 лет был чиновником и долгое время состоял секретарём городской полиции в Елисаветграде, откуда был уволен и сослан в 1883 году за снабжение паспортами революционеров.В 1880-е годы играл в труппе М. Л. Кропивницкого, с 1883 года стал писать драмы на украинском языке. В 1886 году в Херсоне вышел сборник его драм: «Бондарівна», «Хто винен?» и «Розумний і дурень». В 1887 году была издана его драма «Наймичка» (в Херсоне), в 1892 году — «Мартин Боруля» (напечатано в «Зоре»).
Мати такого друга як Климко - це велике щастя для кожної людини! Цей хлопець - взірець людяності, честі, порядності...Нині далеко не кожному притаманні такі риси. Хіба часто ми можемо зустріти серед підлітків тих, хто пожертвував би своїм комфортом заради друга? Климко не мав ніяких благ у своєму житті, він був сиротою з тяжкою долею із Донбасу, а як він чіплявся за кожну можливість вижити і прагнув до ншим! Жага до життя переповнювала його. З таким товаришем можна не боятися ніяких труднощів, іти з ним пліч-о-пліч до смерті.
Відповідь:
Коли я прожогом вискакую на вулицю, з-за сусiднього тину чую лукаве i в'їдливе "гi". Так може вiтатися зi мною тiльки Петро Шевчик.
Пояснення: