Відповідь:
з недороблених справ і всілякого непотрібного мотлоху: битого скла, битої цегли, поламаних дощок, згореного лісу, висохлих річок, змілілих ставків, кахлів, вапна, рулончика лінолеуму
— Спочатку він стягував сюди тільки недороблені справи. Потім цю країну зліпив, а тепер і за людей взявся.
— А з чого він її зліпив, ваша недоречність? — спитала Аля.
— Як з чого? З того, що люди не цінують, викидають! От, приміром, будується дім. Скільки битого скла, битої цегли, поламалих дощок залишається! Він усе це підбирає. Або трапилася пожежа — згорів ліс. Недочеревик тут як тут — щось пошепоче, і цей ліс уже в Недоладії. Річка висохла, ставок змілів... Люди гадають — куди вони зникли?! А вони вже тутечки!
— І з того, що ми губимо або викидаємо, він збудував отакі величезну країну? — вражено іла Аля. І згадала, як вона разом з татом після ремонту квартири винесла на смітник ціленькі кахлі, вапно і навіть невеликий рулончик лінолеуму.
Пояснення:
ответ:
найчастіше використовуються епітети. щоб довести це,візьмемо для прикладу пісню "ой морозе,морозенку":
визначимо художні засоби у тексті твору:
ой морозе, морозенку,
ти славний козаче,
за тобою, морозенку,
вся вкраїна плаче. – метонімія
не так тая україна,
як та стара мати,
заплакала морозиха,
та стоячи біля хати. – протиставлення
ой з-за гори та з-за кручі
буйне військо виступає. – епітет
попереду морозенко
сивим конем виграває. – епітет
то не грім в степу грохоче.
то не хмара світ закрила, —
то татар велика сила протиставне порівн.
козаченьків обступила. – пестливо-зменшувальне слово
бились наші козаченьки
до ночі глухої, — епітет
полягло наших чимало,
а татар утроє.
не вернувся морозенко,
голова завзята. – синекдоха, епітет
замучили молодого
татари прокляті. – епітет
вони його не стріляли
і на часті не ,
тільки з нього, молодого,
живцем серце виривали.
поставили морозенка
на савур-могилу.
«дивись тепер, морозенку,
та на свою україну! »
вся ти єси, україно,
славою покрита,
тяжким горем, та сльозами,
та кров’ю полита! – риторичне звертання, метафора
і поки над білим світом – постійний епітет
світить сонце буде, —
твої думи, твої пісні
не забудуть люди. – гіпербола
як можна побачити,епітетів тут обмаль.
порівняння «наче біс який сидів у хлопцеві», «щоки, ніби оловом налиті», «як соловей-розбійник», «ворота, ніби скринька», «камінь, а не дитина», «дощ такими потоками, наче там тисячі федьків», «лід, як цукор», «немов не чув», «наче твій тато, став пузатий федько», «стриба, як кішка», «як крізь сон бачив», «шматки лізли на неї, немов збиралися розчавити живе створіння», «крижини лізли одна на одну, чисто було схоже на те, як женуть великій гуркіт волів», «стрибнув, наче пробуючи його».
метафора «сонце хитро виглядає з-за парового млина», «паперовий змій кокетує й хитає головою», «соромливо посміхається своїми невеликими синіми очима толя», «дощ січе»; «грім тріщить», «парує земля», «лід тріщав, лускався», «крига йде».
мова твору притаманні: лаконізм, стислість, скупість, динамічність і «нещадність», «образно-уривчасте» речення і драматичні діалоги з повторами, вигуками, уривками фраз. використання діалектизмів, русизмів, жаргонізмів сприяло повнішому і правдивому змалюванню епохи.
Объяснение:
з битого, скла, цегли, згореного лісу, вапна, невеличного рулончика лінолеуму