Характеристика Омелько Кайдаш: стельмах, небагатослівний, забобонний, віруючий, «зазнав панщане горе», полюбляє перехилити чарку. «Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною.» Характеристика Маруся Кайдашиха «Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства». Маруся Кайдашиха — «від її погляду молоко кисне», «на словах, як на цимбалах грає», сварлива, улеслива, любляча бабуся. Характеристика Карпо «Кайдашева сім’я» Карпо: мовчазний, жорсткий, «з нього буде добрий посіпака», працьовитий. «Широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті.» Характеристика Мотрі «Кайдашева сім’я» Мотря: «має серце з перцем», «бриклива, як муха у вку», заможна, галаслива, жорстока. «Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум’яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите . щось гостре, палке, гаряче, було видно розум з завзяттям і трохи з злістю.» Характеристика Лаврін «Кайдашева сім’я» Лаврін: лагідний, жартівливий, протилежний за характером і зовнішністю своєму брату, неконфліктний, романтичний. «Молоде довгасте лице було рум’яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи — все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір.» Характеристика Мелашка «Кайдашева сім’я» Мелашка: вродлива, добра, лагідна, з бідної сім’ї, тиха. «Була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк.
Жанр: социально - психологическая повесть. История написания и прототипы героев. В основу сюжета произведения легли подлинные события, имевшие место в селе Димки, где с 1889 по 1 891 годы проживала Ольга Кобылянская. В селе она глубоко узнала крестьянской жизни, в частности узнала в семье Константина Жижияна, який имел двух сыновей - Савву и Михаила. В семье произошло трагическое событие: Савва, желая быть Единственным наследником родной земли, убил старшего брата Михаила. На этом документальном материале писательница художественно отразил вечную библейскую тему Каина и Авеля, измены и искупления. Впоследствии Савва - прототип Саввы Федорчука - эмигрировал в Канаду, где и умер. Мариука Магис - прототип Рахиры - прожила девять лет с Саввой. Когда он ее бросил, тяжело работала на земле, чтоб прокормить детей. Прототипами второй персонаж "Земли" также жители села дымки. Темы: эпическая панорама жизни; освещение проблемы "человек и земля" на примере семьи Федорчуков, а также братоубийству (Библейская тема братьев Каина и Авеля) как социальная драма, как отступление от норм христианской морали. Всестороннее раскрытие психологии крестьянина в социальном, национального и психологическом измерениях. Идеи: Среди основных идей писательницы - идея в фатальности судьбы: "Кругом нас находится какая-то бездна, ее вырыли судьба, но здесь, в наших сердцах, она самая глубокая", а также мнение о том, что уважать человека следует за труд и честность, а не за поля, Которые она имеет. Основная мысль: Глубокое значение земли в жизни крестьянина - и физическое, и духовное. Земля - для крестьянина - это и воплощение добра и зла, создатель и разрушитель, воплощение судьбы. Все происходит на земле и совета земли. Она живет в мыслях героев, мечтах, натруженных руках. Многозначные образ земли в повести упоминается более двухсот раз.
