Коли мій син приносить зі школи незадовільну оцінку, дружина трагедійно запитує в нього, що він там знову накоїв.
Син видушує із себе, що вони з хлопцями каталися один на одному й наскочили на вчительку, а та злякалася й побігла.
Мені цікаво, як швидко побігла вчителька, але я гашу свою цікавість і суворо кажу, що так робити не можна.
Бабуся говорить онукові, що його батько ніколи так не робив, приносив додому тільки відмінні оцінки. Я відчуваю, як блакитна дитина, викликана бабусею і мамою з небес, пурхає над моєю головою. А між іншим, коли б той блакитний янгол потрапив у наш 5-Б, то не вирвався б звідти живцем. А якщо й вирвався б, то з обдертими крилами. І найбільше блакитного пір'я було б у моїх жменях.
В природи багато чудес, таємниць і секретів. То хіба не диво – з маленького жолудя зростає могутній дуб, а з невидимих спор – гриби, а звичайна цвіль може бути і отрутою і ліками. Скільки в природі живих істот: від крихітних інфузорій, що можна лише в мікроскоп розгледіти до величезних синіх китів. А найдивніші для мене – це дельфіни. Які ж вони розумні. Коли я гаю за ними в дельфінарії, мені здається, що вони розуміють значно більше, чим ми думаємо. Мене не покидає думка, що дельфіни не морські тварини, а морський народ. Ось тільки не навчилися ми їх доки розуміти, а так хочеться відкрити таємницю взаєморозуміння. Адже як би було здорове, якби дельфіни змогли попередити людей про цунамі, що наближаються, тоді і людських жертв було б набагато менше. І скільки секретів вони могли б відкрити людям.