Відповідь:
1. прабабусина шафа
2. Сашко
3.Вадим Кулаківський
Гм... Предок лише бабки висилає, а сам чортзна-де. Мати сто років не з'являється. Кентуюся біля старої - до живих печінок дістала
старець
! Десь зустрінеш ту мить, коли можна спинити інший злочин, коли здатна будеш відвернути невідворотне...Тієї миті небо зійдеться з землею...
Данило Міщенко
Як один, скажу: і Жуки, і Пашки, і Їжаки, і дулі, і Старосвітські!..Достойнішого за тебе, кажуть, серед нас не знайдемо!
Гордій Кулаківський
Спершу признайся: ти писати вмієш?..Чи як розписуєшся, то хрестика ставиш?
Сашко
Ти про дрова? Де там! Адже тільки нашими дворами пройти - цілий кузов назбираєш! Гроші під ногами валяються - умій лише підняти!
4.Сніжана
Життя селянина сповнене щоденної праці на землі. Земля, рідна природа формують його світогляд, ставлення до навколишнього середовища і до людей. У повісті "Гуси-лебеді летять" розповідається про звичайне життя хліборобів, що мешкають у подільському селі.
Селяни-трударі у двадцяті роки жили дуже бідно. Не кожний навіть мав чоботи. Але вони пишалися тим, що працюють на землі. Урочистою подією була весняна оранка. А день, коли Михайлик, головний герой повісті, провів свою першу борозну, став для нього справжнім святом.
Від землі залежало, чи добрий буде врожай. Тому і ставлення до неї було особливе. Мати Михайлика вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила... Ця жінка нічого не любила так щиро, як землю. Вона глибоко розуміла природу: помічала, як плаче од радості дерево, милувалася весняними сходами, а слово "насіння" взагалі вважала святим. І цю любов до природи мати передавала Михайлику. Мабуть, інші селяни так само прищеплювали своїм дітям пошану до рідної землі, передавали їм різні прикмети та звичаї, пов'язані з нею, як дід Дем'ян своєму онуку.
Мені дуже сподобалось ставлення селян до природи, те, що вони вважали її живою істотою, поважали і любили. Мені здається, що така шанобливість і чуйність обов'язково винагороджувалась добрим врожаєм.