М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Описати характеристику федька 5-6 речень ,,халамидник"

👇
Ответ:
Яна00311
Яна00311
13.11.2020

Толя – другорядний герой оповідання «Федько-халамидник». Він жив у заможній сім’ї. Батьки мали будинок, який здавали в оренду. Там, де жив Толя, «було тепло і затишно,... не чутно сварок, .. без бруду і клопоту». Хлопець був єдиним сином, «дитина благородна і ніжна,... виходив на двір трохи боязко», його всіляко оберігали від негараздів. Тому виріс кволим та несміливим, попаде під краплі дощу, усім - нічого, а Толик потім довго хворіє.

Зовнішній вигляд відповідав його вихованню: «чистенький та чепурненький,... мати вмлівала, коли її дитина приходила задрипана, подрапана, з розбитим носом». Батьки забороняли бавитися з сусідськими хлопчаками, котрі походили з бідних родин. Але Толика тягнуло до своїх ровесників. Хоча йому, лякливому та повільному, було далеко до спритності їнших хлопців, особливо Федька.

Перед батьками Толя хоче виглядати слухняним, боїться їхнього гніву, тому здебільшого все робить потайки. Так «виходить з дому тихенько, щоб мати не помітила». Заздрить сильному Федькові, хотів би бути схожим на нього. Не зваживши свої сили, пішов на кригу. Розгублений Толик плакав, замість того, щоб діяти. Діставшись берега, відразу побіг геть і зовсім забув про свого рятівника. На нього не можна покластися у важку хвилину. Він не вміє визнавати своїх помилок, брати на себе відповідальність за свої вчинки, думає тільки про себе.

Для сусідських дітей Толя не був надійним другом, можливо, тому вони часто кепкували з нього. Багато батьків добре відгукувалися про хлопця, адже переживали, що їх можуть виселити з квартир. Ніхто з дорослих за показною вихованістю та чемністю хлопця не бачив його справжніх поганих рис. Толик не тільки не задумався над своїм поганим вчинком, але й несправедливо взяв чижика, якого він не заслуговував.

Толя не може бути справжнім другом.

4,5(69 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:

вибиріть головне на свою думку

Объяснение:

Зрада є одним з найбільш ганебних явищ у житті людини. Звичайно, визначення її як самого ганебного є не зовсім обгрунтованим, адже серед людей можуть бути різні думки на цей рахунок, але одним із самих воно точно є. Думається, зрада настільки неприємна і шкідлива, що людину, яка її вчинила, цілком можна вважати більш небезпечною, ніж ворог. Тому існує безліч причин і обгрунтувань, але в даному творі хотілося б відобразити хоча б кілька з них.

По-перше, зрадник – це той, хто колись був близький, кому довіряли. Навряд чи зрадником можна вважати

когось, з ким ніколи не було дружби, приятельства або простого взаєморозуміння. Коли ти близький з людиною, коли ви однодумці, ви схильні ділитися якоюсь інформацією, бути може, навіть секретами або чим-небудь іншим корисним.

Звичайно, ця інформація говориться не для того, щоб бути згодом розголошеною третім особам або кому-небудь ще. Людині завжди хочеться, щоб був хтось, кому можна довіряти, ділитися чимось цінним тощо. І немає нічого неприємніше, ніж коли ця людина, яка знає про вас щось таке, чого не знає ніхто інший, відвертається і розповідає всім про вас. Таку людину цілком можна називати зрадником.

При цьому

варто обов’язково зазначити, що ворог так само ніколи не зробить. Як правило, ворог про вас нічого не знає і не може зганьбити перед іншими.

По-друге, зрадник це той, хто стає чужим в самий потрібний момент. Кожна людина потребує до Це може бути емоційна або психологічна до ноді дружня до необхідною навіть у побуті. І ми, як правило, хочемо мати тих, хто може нам до Справжня зрада – це коли той, від кого ти чекаєш до відвертається від тебе, стає чужим, а ти опиняєшся наодинці з усіма своїми проблемами. Природно, що ви не очікували опинитися в такій неприємності самі, а тому розчаровуєтеся в житті і в людях, починаючи вважати їх зрадниками.

А ось ворог ніколи не зможе зробити нічого подібного. Від нього до ви не чекаєте, він не залишить вас без неї тоді, коли вона буде вам найбільше потрібна.

Думається, що дві з перерахованих вище причин і є основними, за якими можна з упевненістю сказати, що ворог не такий поганий, як зрадник. Але насправді таких причин існує ще безліч. Зрада – це жахливо, вона змушує втратити віру в людей і навіть в людство в цілому.

На жаль, вона абсолютно природна для людей, а тому буде траплятися завжди, за будь-яких обставин і в будь-який час.

4,8(11 оценок)
Ответ:
Kaishuudee
Kaishuudee
13.11.2020
УТВЕРДЖЕННЯ СИЛИ НАРОДНОГО ДУХУ В ПОЕМІ ІВАНА КОТЛЯРЕВСЬКОГО "ЕНЕЇДА"Поема І. П. Котляревського «Енеїда» побачила світ у ті часи, коли на українській землі все більше і більше посилювався національний гніт Росії. У дискусіях про український народ досить поширена була думка про те, що, мовляв, немає українського народу, що це лише плем'я без своєї мови, яке живе на «окраїні» Російської імперії. Котляревський же, написавши поему, усім довів, що українська мова є, що вона колоритна і милозвучна. У ній Україна заговорила, засміялася своєю рідною мовою. Вже з перших рядків твору ми потрапляємо в дивосвіт українського життя і національного характеру: Еней був парубок моторний І хлопець хоч куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятіший од всіх бурлак. Винятково важлива місія судилася І. П. Котляревському — творити й утверджувати літературну мову на народнорозмовній основі. Бо ж не було до нього великих творів, написаних живою мовою українського народу. І цією мовою автор «Енеїди» заговорив про народ, що має свої традиції, свою культуру. І. П. Котляревський, розповідаючи начебто про античний світ, зображує життя козаків, звичаї українського суспільства другої половини XVIII століття, наснажує поему неповторним українським колоритом. Так, оті козаки-троянці дуже люблять гарну народну пісню: Про Сагайдачного співали, Либонь, співали і про Січ, Як в пікінери набирали, Як мандрував козак всю ніч. А який щирий сміх викликають у нас олімпійські боги, богині, цариці, яких автор переодягнув в український простий одяг — вони в спідницях і очіпках, у кунтушах, хустках і чоботях. Хіба не смішною є картина, коли Юнона «мчалась, як оса», до бога вітрів Еола: Впрягла в ґринджолята павичку, Сховала під кибалку мичку, Щоб не світилася коса. Але, посміявшись досхочу над героями поеми і їхніми пригодами, ми все-таки задумуємося про речі дуже серйозні. Подавши в перших двох частинах своєрідну енциклопедію побуту, звичаїв і вірувань, письменник показав, що українці мають давній родовід і глибоке національне коріння. Іван Котляревський не просто заговорив про український народ, а заговорив про його найславетніші часи — добу Гетьманщини, тобто державності, відображаючи козацьку славу своїх предків. Тільки національно свідомий митець, який дбав про збереження мови, звичаїв, традицій і взагалі національної самобутності рідного народу, міг написати такі рядки: 

Но тільки щоб латинське плем'я 
Удержало на вічне врем'я 
Імення, мову, віру, вид. 

Отже, заговоривши про український народ, його історію, І. П. Котляревський не лише утверджував цей народ як націю, а й відстоював його майбутнє
4,4(7 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ