усна народна творчість завжди була й залишається невичерпним джерелом натхнення письменників. ось і олександр олесь за мотивами народних казок, легенд, билин створив чудову драму-казку «микита кожум’яка», головним героєм якої є справжній богатир.
микита кожум'яка - герой народної казки часів київської русі, записаної в кількох варіантах в різних областях україни, білорусі та росії. у найбільш повних варіантах (білоруських і українських) написана розповідається про те, як змій біля києва змушував складати данину живими людьми, а врешті став домагатися, щоб князь дав йому свою дочку. вона була віднесена змієм, який, полюбивши її, тримав в ув'язненні. дізнавшись від змія, що він боїться тільки однієї людини - микиту (або кирила) кожум'яку - вона з голубом відправляє лист до батька з проханням відшукати цього богатиря і спонукати його битися зі змієм. коли послані князя увійшли в хату кожум'яки, зайнятого своєю звичайною справою, він від несподіванки перериває 12 шкур. на прохання князя битися зі змієм він спочатку відмовляє. не можуть його вблагати і послані князем старці. тільки плач присланих князем дітей зачіпає серце микити. обмотавшись прядивом і обмазавшись смолою, щоб стати невразливим, богатир б'ється зі змієм і звільняє княжу дочку.
урочище поблизу києва, де жив богатир, стало з тих пір називатися кожум'яки.
інший варіант говорить, що змій, побитий микитою кожум'якою, благає його про пощаду і пропонує розділити з ним землю порівну. микита запрягає змія і проводить борозну від києва до чорного моря; потім, почавши ділити море, змій тоне.
є ще легенда про заснування міста переяслав. налетіли якось на поселення печеніги. серед кочовиків був один непереможний витязь. став той витязь викликати собі ворога з русинів, але ніхто з князівської дружини не наважувався прийняти виклик. засумував ясний князь — стало йому соромно й прикро. аж тут вийшов юнак із простолюдинів, що й погодився стати на герц із поганином. жорстокий був двобій. і здолав хлопець печеніга, чим й «перея славу» собі. на честь цієї перемоги місто почали називати переяславом.
Відповідь:
У цьому селі жив славний козацький рід Судаків: сімдесятирічний дід Андрій, його син Степан із жінкою Палажкою, онуки Петро, п’ятнадцятирічний Павло та тринадцятирічна онучка Ганна.
Петро пішов на Запорожжя, а молодших виховував дідусь.
Однієї ночі на село напали татари. Діда Андрія і Палажку вбили, Степана та Ганну захопили в полон. Павлусь сховався у бур’янах,
Спить під Свиридовою могилою кремезний козак Семен Непорадний. Раптом до нього підбіг ворожий кінь із пораненим хлопчиськом. Розпитавши хлопця, козак помітив, що в сідлі коня сховані червінці. До Семена та хлопця приєдналися козаки із Запорожжя, ватага Тріски Остапа. Серед них були бандурист — дід Панас — і брат Павла — Петро Судак. Брати зустрілися й зраділи. Козаки вирішили спочити, а потім вистежити нападників.
Коли козаки спали, на варті залишився Непорадний. Він помітив татарина і спіймав його на аркан. Зав’язалась боротьба, але козак переміг. Ворог зізнався, що в загоні татар було чотириста. <...>
Ватажкував славний Мустафа-ага, син Ібрагіма, ханського Девлет-гірея. <...>
Раптом козаків оточила сотня Андрія Недолі. Козаки порадилися й об’єдналися, залишивши ватажком Недолю. Бранець надумав обмінятися із Павлусем сідлами, але Непорадний не дозволив обдурити хлопця, бо в сідлі багато червінців. Козаки вирішили підійти під татарський кіш і виманити ворога.
Павлусь перший раз став свідком битви із татарами.
<...> У козаків аж руки мліли, а татари змішались так, що один другого рубав. <...>
Під час битви загинув славний козак Тріска. Семен Непорадний захопив у полон самого Мустафу-ага, а перший бранець перейшов на бік козаків. Відправили козака Тихона із Мустафою до полковника.
Деяким бранцям татар пощастило втекти. Серед них був і Степан, батько Петра й Павла. Рідні зустрілися івчани приєдналися до козаків. Вони наздогнали татарський табір і захопили. Але Ганни серед бранців не знайшли.
Через лють за сестру Павлусь уперше вбив полоненого татарина. Хлопець благав рідних їхати до Криму за сестрою, але батько із братом не погоджувались. Уночі Павлусь сам вирушив рятувати Ганну. Недоля сказав, що з нього вийде кошовий, якщо повернеться цілий.
Довго мандрував Павлусь і зустрів харциза Карого. Карий обдурив хлопця і продав його татарам-крамарям. Забравши коня із червінцями, подався потурнака на Січ. Невдовзі його зустріли козаки, Непорадний пізнав коня Павлуся. Харциза схопили і віддали до рук татарина Гусейна. Колись давно Карий пограбував його та зарізав батька. Гусейн страшно помстився за це. Він зарізав Карого й поволік у степ.
У татарських крамарів Павлусь учився татарської мови.
<...> Хлопець вдавав із себе до всього охочого, щирого і виконував усі роботи вправно. <...>
Павлуся купив Сулейман-ефенді, він привів його у село Коджамбаку, де мешкав його син Мустафа й потурнак Ібрагім. У цьому домі він познайомився із земляком Остапом Швидким. Мустафа підмовляв Павлуся на бусурманську віру, але той відмовився. За це його висікли та призначили до конюхів. Через деякий час сміливий хлопець тікає, але його схопив татарин. Павлусь удав, що їхав по знахаря за наказом Мустафи. Хлопець повертається до двору. За спробу втекти його засуджують на двадцять дротянок. Тільки покарання не сталося. До воріт під’їхав мулла і звернувся до бранців. Девлет-гірей розшукує свого сина Мустафу. Павлусь сказав, що знає про його долю. Мулла забирає хлопця до Девлет-гірея.
<...> Девлет-гірей мешкав у столиці кримського хана, в Бахчисараї. <...>
Павлусь розповів, що подробиці з подальшої долі Мустафи-ага знає сестра Ганна. Девлет-гірей наказав знайти дівчину. Ганну привезли, брат із сестрою зустрілися. Павлусь розповів про свій задум. Девлет-гірей вислухав дівчину та надіслав послів з викупом до лубенського полковника.
Довго чекали звістки про Мустафу. І ось він повернувся живий і здоровий. Девлет-гірей додержав слова і пообіцяв відпустити Павла та Ганнусю. Павлусь не забув і про свого земляка Остапа Швидкого. Девлет- гірей звільнив його за проханням хлопця.
Пояснення:
осенью я помню
Объяснение: