Захар Беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади. Йому вже понад 90 років, і все своє життя ця людина віддала громаді. «Громада — то був його світ, то була ціль його життя»,— пише автор. Найповніше розкривається характер Захара Беркута у грізний для його народу час, коли він стає на чолі тухольської громади у боротьбі з монгольськими нападниками. Саме він складає план знищення монголів, на його заклик приходять на до тухольцям верховинці й загіряни, він безпосередньо керує боротьбою тухольців. І в цій боротьбі найбільше проявляється його мужність, світлий розум і передбачливість. Він пропонує не відбити напад монголів, а розгромити ворога в тухольській долині, щоб захистити сусідні села від несподіваного нападу монголів.
Ним керують у першу чергу громадські інтереси. Почуття громадського обов’язку, яке тісно зв’язане з глибоким патріотизмом, у Захара Беркута найяскравіше проявляється в трагічну хвилину, коли в полон до ворога потрапляє його син. Усією силою своєї душі він любить сина, але коли Тугар Вовк пропонує тухольцям випустити монголів із тухольської долини в обмін на полоненого Максима і частина тухольців просить Захара прийняти цю пропозицію і визволити свого сина, то він відмовляється. Захар пояснює, що тут справа йде не про його сина, а про долю їхніх сусідів — верховинців і загірян, які, непідготовлені, зазнають ще страшнішого горя від нападу монголів. «Не дбайте про мого сина, а рішайте так, якби він був уже в гробі»,— каже Захар Беркут, затамовуючи біль
у душі. Він підкоряє свої батьківські почуття громадянським інтересам. І його відповідь посланцеві Бурунди звучить твердо і переконливо: «Або ми всі погинемо, або ви всі — іншого вибору нема».
Коли ж вдруге заходить мова про долю його сина, якого можна було врятувати, відпустивши живими ватажків монгольського війська, Захар Беркут і тут проявляє свою принциповість і твердість переконань. Він не може навіть тоді, коли монгольське військо знищене, прийняти пропозицію Бурунди, бо знає, який це підступний і жорстокий ворог. Бурунда ніколи не забуде загибелі свого війська і наведе на тухольців ще страшнішу силу. «Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має піти хоч один ворог нашого краю!» — каже Захар Беркут. Своєю рукою посилає він величезний камінь у купу, де, крім ворогів був і його син.
Объяснение:
Не раз я чула від своєї бабусі про те, що усна народна творчість — скарбничка народної мудрості. А прислів'я та приказки, як коштовні камінці, яскраво виблискують дотепністю та гумором. Протягом багатьох століть люди їх складали і передавали з уст в уста.
Ці невеличкі за обсягом, але дуже влучні вислови вчать нас бути чесними, сміливими, поважати старших і не лінуватися. Деякі з них відображують історичне минуле. Ось, наприклад, одна з моїх улюблених приказок: "Козак з бідою, як риба з водою". Одразу розумієш, що біда для козака зовсім не страшна. А чи "Який пан, такий жупан". По жупану визначали, яка ця людина: багата чи бідна. Адже у багатих жупан був із сукна й оздоблювався хутром.
І, звичайно ж, про українські шаровари, які тоді порівнювали з Чорним морем.
"Шаровари сині, а ще дома двоє в скрині!" Так кажуть про багатого й занадто гордого козака.
Приказки та прислів'я можуть висміювати і вади людини. Наприклад: "Причепився, мов реп'ях до кожуха". Це про настирливу людину. Адже важко відчепити реп'ях від овечого хутра.
Дуже цікаві вислови дійшли до нас із народного календаря. Наші предки ігали прикмети, за якими передбачували погоду, й обов'язково пов'язували це зі святами: "Варвара ночі урвала, а дні приточила". Це означає, що ночі стали коротші, а дні довші. Далі: "Прийшов , держи рукавиці про запас". Це розуміють так, що після треба чекати холодних днів.
Як не згадати й такі відомі приказки, що постійно вживаються: "В огонь і воду" — так кажуть про сміливу людину, яка не боїться випробувань; "Підливати масла у вогонь" — чекати ще більшого спалаху; "Як води в рот набрати" — означає вперто мовчати. Та багато, багато інших.
Отже, прислів'я та приказки мандрують зі століття в століття, передаються від старшого до молодшого, збагачують нашу мову й учать нас мудрості.
Объяснение: