1. Є люди, які не лише на словах люблять природу і готові її захищати. Двоє хлопчиків з оповідання Є. Гуцала “Лось” своїм мужнім вчинком показали, як треба любити природу.
Сюжет оповідання простий і трагічний. Старий лось вийшов із заповідного лісу на берег річки. Стояв чудовий зимовий ранок.
Обережно ступаючи по льоду, лось наблизився до ополонки. Не встиг він напитися води, як крига під ним тріснула. Лось опинився у крижаній пастці.
Мисливець, який із кущів гав за лосем, і не подумав до бідолашній тварині.
Лось
втрачав сили. Він бився у крижаній воді серед уламків льоду. Хлопчиків, які вийшли на берег річки, ця картина вразила. Вони мали лише сокиру і велике бажання до тварині.
Хлопчики почали рубати сокирою кригу в напрямку ополонки. Робота ця була важкою і небезпечною, але іншого шляху до порятунку лося не було.
Можна лише уявити, якими щасливими почували себе хлопчики, коли врятований ними лось вийшов на берег. їм навіть здалося, що могутній звір якось дивно і з вдячністю поглянув на своїх рятівників. Потім повільно пішов до заповідного лісу. Та не встигли хлопчики порадіти, що все добре скінчилося. Гучний постріл
обірвав тишу зимового ранку.
2. Олеся називають диваком, тому що, він був не такий як усі. У нього була розвинена уява, він завжди мріяв. А коли на уроці вони мали малювати горщик, він завдяки своїй уяві, замисть цього він намалював дятла. Через це всі називали його диваком.
Закiнчиш iнститут, попрацюєш, щоб у гаманцi завелося, а тодi й женися. Iнакше як жити?
Зможеш' прогодувати, одягнути дружину свою? Женися! А нi-зайцем бiгай по свiту, хоч цiлий вiк бiгай!
Життя — не батько, не мати — подарункiв не робитиме.
Не працює, а їсть-значить, злодiй. Не заробив, а тринькає — злодiй.
Пташка — i та гнiздо в'є, щоб і вiтер не звалив, щоб i дощ не залив, щоб i тепло пташенятам було.
Як заробив, так і їж! Як заробив, так i одягайся.
I жити треба не ябияк, а добре...
Бiльше ми робим — краще державi. Бiльше труда — мiцнiша держава.
Труд людський цiнувати треба, як свiй! Людину цiнувати й себе!