М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Написати казку про: мороз, птахи,сонце.

👇
Ответ:
семенггвп
семенггвп
03.12.2022
Это было давным-давно, в незапамятные времена. Как-то в один из годов очень рано наступила осень. Еще и листья с деревьев не опали, а уже завернули сильные холода. Птицы начали сбиваться в стаи и заторопились в теплые стра­ны. Змеи, ящерицы, всякие лесные зверушки от хо­лода, залезли в свои норы и дупла. Все живое или улетело, или попряталось. Лишь маленькая птичка с пораненным крылом не смогла улететь со стаей и осталась одна в чистом поле на про­низывающем ветру.Сидит птичка под кустиком полыни, горюет, что делать — не знает. Неужто так и придется погибать? А на краю поля начинался большой дремучий лес. «Поскачу-ка я в этот лес, мо­жет, деревья сжалятся надо мной и пустят на свои ветки пере­зимовать», — подумала птичка и, оберегая свое раненое кры­лышко, поскакала к лесу.На опушке леса стояла кудрявая красавица-береза. Птич­ка к ней с Береза-березонька, густая и кудрявая, пусти к себе пе­резимовать.—  Веток у меня много, листьев еще больше, мне за ними надо смотреть, до тебя ли тут, — ответила береза.Поскакала птичка со своим перебитым крылышком дальше. Глядит — стоит развесистый дуб-великан. Стала она его упра­шивать:—  Дуб-богатырь, смилуйся, пусти меня на свои густые теп­лые ветки до весны прожить.—  Вот еще придумала, — ответил дуб. — Если всех пускать на зиму, вы у меня ни одного желудя не оставите. Нет, нет, не пущу, иди своей дорогой.Птичка-невеличка поскакала дальше по лесу, оберегая свое раненое крыло. Приблизилась к речке, видит — на берегу, спи­ной к ней, лицом к речке, стоит, до самой воды уронив свои ветви, могучая ветла,—  Добрая ветла, твои ветки густые, уютные, пусти меня прожить на них до весенних теплых дней, — просит и ветлу бедная птаха.—  Проваливай, я с рекой разговариваю, а со всякими встречными мне и разговаривать-то не к лицу, — гордо ответила ветла.Бедная пташка впала в отчаянье. Да и было от чего: никто ее, горемыку, не пускает на зиму, все-то разговаривают свысока.Усталая и голодная, побрела она дальше, в глубину леса, ос­торожно ступая, чтобы не сделать больно раненому крылышку. Несчастную птицу заметила зеленая ель.—  Ай-яй, бедняга, куда же ты идешь? — спросила она птаху.—  Куда иду, и сама не знаю, — ответила та.—  Как же не знаешь? — удивилась ель.—  Да ведь не от хорошей жизни одна по лесу хожу,— пе­чально сказала птичка. — Иду, куда глаза глядят.—  А что же ты со своими подругами не улетела?—  Крылышко у меня больное, не могу летать. А пришла в лес, попросилась у деревьев пустить меня перезимовать — никто не пустил, никто не Ах, бедняжка! — жалостливо воскликнула сердобольная ель. — Тогда поживи у меня. Вот садись на эту мохнатую ве­точку — она самая теплая.Рядом с елью стояла старая сосна. Она тоже пташ­ку.—  У меня ветки не такие густые, не такие теплые, но я буду загораживать тебя от холодных северных ветров, — ска­зала она.Птичка забралась в самую гущину еловых ветвей, а сосна прикрыла ее от холодного ветра.Принял участие в судьбе маленькой птички и росший меж­ду елью и сосной можжевельник.—  Не унывай, птичка-невеличка, я тебя всю зиму буду кор­мить своими ягодами.Так раненая птичка зажила хорошей жизнью.Как-то ночью разыгрался, разбушевался ветер. Он так тре­пал ветви деревьев, что с них дождем сыпались листья. Понра­вилось это ветру, захотелось ему все деревья раздеть донага, но прежде, чем сделать это, решил он все же спросить у Мороза:—  Батюшка-Мороз, со всех деревьев листья сорвать или на каких-то оставить?Царь холода, Мороз, сказал:—  С берез, с ветел — со всех, что в листья одеты, срывай. А те деревья, что взяли под защиту маленькую пташку, не тро­гай, пусть они и зиму стоят зелеными.Ветер не осмелился ослушаться батюшки-Мороза и не тро­нул ель, сосну и можжевельник. Так они и по сию пору остались вечно зелеными.
4,4(82 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Ксенечка4
Ксенечка4
03.12.2022

1-А   2-В   3-Б   4-Г   5-В   6-В

7. Химерна проза - піджанр прози, у якому розповідається про неймовірні події, де реальне поєднується з фантастичним, умовним; засоби іронії, гротеску, театральності — з елементами фольклорної та міфологічної поетики. У «химерних» творах відбуваються дивовижні метаморфози з персонажами, зміщення подій у часі та Саме такі метаморфози відбуваються з героями творів В.Дрозди і Ю.Винничука.

8. Юрій Винничук «Місце для дракона». Проблематика твору: роздуми про добро і зло, вірність і зраду, доцільність самопожертви», відповідальність кожного за власні вчинки й моральність суспільства. Життя без розчарувань так само неможливе, як без любові та вірності. Але до чого ж дивне сусідство: дружба — і підступ, відданість — і зрада.

9. Образ білого коня Шептала — алегоричний. Він уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, губить кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти, “як усі”. Лише на мить вирвавшись із неволі, кінь відчув себе щасливим, але потім усе ж дійшов висновку, що краще бути покірним та слухняним під захистом сильнішого, надавати перевагу реальності, а не мрії.

Риси коня Шептала: покірний, роботящий, пишається своїм походженням, любить волю, здатний до критичного мислення, поважає Степана

Объяснение:

Мати розповідала Шепталові про гордих білих коней.

Цитата "Шептало спинився, нашорошив вуха і сторожко скосив очі. Він був сам-самісінький на всю луку. Мовчала трава.. Білий кінь сп"яніло заіржав, не в силі стримувати буйної радості.

З підручника: Щоб говорити про проблемні втрати індивідуальності людини в тогочасному суспільстві.. донести свої думки до читачів автор зміг,створивши алегоричний твір про білого коня.

Цитата: Єдине, на що пустельник ніяк не хотів погодитись, це навчить дракона грамоти.

Цитата:  Пустельник витер долонею мокре обличчя: Я казав: не від нього зло... Воно в нас самих.

4,7(65 оценок)
Ответ:
2508sanya
2508sanya
03.12.2022

           Пропоную охарактеризувати образи Вітьки Горобця , Федька Котигорошка, Галі Козачок у такий б:

           Вітька – головний герой твору, що у свої неповні чотирнадцять років закохався у свою односельчанку Галю. «Вітька – високий, худий, з рідким білявим чубчиком – не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий». В образі цього хлопця вбачаємо такі риси, як рішучість, наполегливість та доброта. Вітька цілеспрямовано йде до своєї мети, віддано бореться за своє щастя. Окрім цього він є чудовим та вірним другом.

           Федько Котигорошко – дванадцятирічний друг Вітьки. Це «маленький товстий і флегматичний» хлопець, що мав прізвисько Жучок через свою смагляволицість. Хлопець був чудовий та навіть романтичний, адже саме він запропонував Вітькові освідчитись Галі серенадою. Він ще ніколи не закохувався, але був начитаною людиною, тому чимало читав про кохання: «Федько вибирав книги на свій смак і ковтав їх десятками.  Міг терпляче лежати на одному боці цілий день і ще терплячіше читати семисотсторінковий роман». Окрім цього він був гарним другом, всіляко підтримував Вітьку у різних ситуаціях і прагнув завжди бути поряд: «Тільки носа не вішай. Он дід Свирид каже, що двічі не вмирати, а раз – не минувати».

           Галя – гарна та приваблива дівчина, «тоненька немов вирізьблена», «в неї гарні чорні очі-оченята, такі жваві, й такі привабливі, і такі бездонні, що прямо диво дивне». Недарма у неї закоїхався Вітька: «Ех, Вітько, Вітько, гаряча твоя голова!.. І треба ж було тобі отак відчайдушно закохатися у Гальку Козачок!». Галя – дівчина смілива та відважна, «в свисті Галька могла заткнути за пояс будь-якого чаплівського хлопця!». Улітку підпрацьовує листоношею. Саме у цьому образі уособлюється ідеал української дівчини.

4,6(25 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ