М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Написати план до біографії Василя Глобородько ДАЮ 50Б НА РОБОТУ 1 ГОДИНУ Василь Іванович Голобородько народився 7 квітня 1945

року в селі Адріанополі Перевальського району Луганської

області. Дід та баба майбутнього поета були розкуркулені й вислані

до Сибіру ще перед Другою світовою війною. Батьки працювали в колгоспі.

Після війни село відновлювало свою генетичну пам’ять хіба що у звичаях та обрядах

– навіть замилування українською мовою вже вважалося ознакою неблагонадійності

й націоналізму.

Василь Голобородько закінчив сім класів у рідному селі. Потім учився в школі

за кілька кілометрів від дому в шахтарському селищі, але дорога туди й назад забирала

багато часу й сил, тож завершував навчання в Лисичанській школі-інтернаті.

При районній газеті діяло літературне об’єднання, засідання якого Василь-

старшокласник активно відвідував. Перша його публікація з’явилася на сторінках

саме лисичанської газети. Згодом були добірки в луганській та київській періодиці,

журналі «Дніпро», колективних збірниках поезій.

Після закінчення школи Василь рік працював шахтарем і готувався до вступних

іспитів; 1964 року став студентом філологічного факультету Київського державного

університету імені Тараса Шевченка. Прийшов до закладу вищої освіти з кількома

зошитами власних записів фольклору, який збирав із п’ятнадцяти років. У цей час

у Спілці письменників України відбувалися обговорення творів молодих авторів,

і Василя Голобородька виокремив Андрій Малишко, який головував на засіданнях

початківців. Під час навчання в університеті молодий поет опублікував кілька добірок

поезій у періодиці, підготував рукопис першої поетичної збірки, до якої Іван

Дзюба написав передмову «У дивосвіті рідної хати». Під враженням від фільму «Тіні забутих предків» за мотивами повісті Михайла

Коцюбинського і від яскравої особистості режисера Сергія Параджанова1 Василь

Голобородько сам мріяв стати режисером.

Коли Володимир Денисенко в театральному інституті набрав режисерську

групу й не виявив жодного студента, який би володів українською мовою бездоганно,

С. Параджанов порекомендував Василя Голобородька. Здавалося, заповітна

мрія близька до здійснення! Але на практиці виявилося, що режисерів готували

за скороченою навчальною програмою, тож митець утратив бажання продовжувати

навчання. Повернутися в Київський університет не

вдалося: Голобородько не взяв участі у трудовому студентському

загоні, тому в 1965 році юнака відрахували

без жодних зволікань.

Пізніше Василеві Голобородьку вдалося продовжити

навчання в Донецькому університеті, звідки 1967 року його за наказом ректора грубо вигнали «за дії, не сумісні зі званням радянського

студента». Власне, провина полягала в тому, що Василь Голобородько давав читати

своїм однокурсникам працю Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?»,

яку влада розцінювала як націоналістичну й антирадянську.

Із 1968 до 1970 року поет служив у будівельних військах на Далекому Сході.

Перша поетична збірка Василя Голобородька, вихід якої друком у видавництві

«Молодь» переносили з одного року на інший, так і не побачила світу. Розпочалися

двадцять років замовчування й офіційного невизнання. За цих обставин поет

ще глибше усвідомлював, що винищення цвіту української інтелігенції не припинилося

навіть після смерті Сталіна:

…Кулі, що їх випустив кат,

приставляючи наган до потилиці

засудженим у 34-му році,

натискаючи – аж палець білів –

на курок цілодобово,

летять ще й досі

і влучають нам у обличчя.

У 1970 році в США видавництво «Смолоскип» оприлюднило збірку віршів

поета

«Летюче віконце», а в 1983 році в Бєлграді вийшла антологія1 світової поезії

ХХ століття, у якій – єдиному з українських поетів – Василеві Івановичу відведено

чільне місце – «Від бенгальця Рабіндраната Тагора2 до українця Василя

Голобородька». Закордонні публікації розгнівили радянську цензуру: тепер поет

не міг сподіватися й кількох віршів у газеті. Мусив проживати в рідному селі.

Щоб матеріально забезпечити сім’ю, працював електриком, тримав корову, садив

картоплю. Через негативне ставлення до поета місцевих чиновників сім’я ледве

зводила кінці з кінцями. Та Василь Голобородько в найтяжчих умовах не зраджував

свого таланту.

Лише 1988 року в Україні побачила світ збірка поезій «Зелен день», за яку поета

було відзначено літературною премією імені Василя Симоненка. Після виходу

цієї книжки Василя Голобородька офіційно прийняли

до Спілки письменників України. У 1990 році вийшла

друком збірка «Ікар на метеликових крилах», а через

два роки – «Калина об Різдві». За ці книжки в 1994 році

їхній автор був удостоєний Шевченківської премії.

У 1999–2005 роках поет активно пише і друкується –

вийшло ще п’ять збірок. Тоді ж Василь Іванович узявся

писати дослідження з фольклору. Талант поета міцнів і

яскравів, викристалізовувалося

поетичне слово, Василь

Голобородько став унікальним майстром верлібру.

👇
Открыть все ответы
Ответ:
Sasha476
Sasha476
22.08.2021
Дум-коринь, -к-суфикс, и-закинчення, думк-це е основа слова.                   Пре-префикс, ниж-коринь,-н- суфикс, -а- закинчення, пренижн-це е основа слова.  До-преф., вир-коринь, лив-суф., -а- закинч. , довирлив-основа слова. Глыб-коринь, -ин-суфикс, -а- закинчення., глыбын-основа слова.  Об-префикс, раз- коринь, -н- суфикс, им-закинчення. образн-основа слова. Фарб-коринь, ам-суфикс, -ы- закинчення. , фарбам-основа слова.Хочу ещё написать по слову :думки-его можно рассмотреть и как : Д- префикс,- ум-коринь, -к- суфикс, и-закинчення. А основа слова так и есть--думк.
4,7(11 оценок)
Ответ:
wella5555
wella5555
22.08.2021
1965 рік. Провесінь. Надмор’я Молодий професор-історик Борис Отава познайомився в санаторії біля моря з московською художницею Таєю, привабливою молодою жінкою з оригінальним світобаченням. Рік 992. Великий Сонцестій. Пуща У той день, коли він прийшов у світ, лежали білі сніги, світило низьке сонце, тиша стояла в подніпрянських пущах. Він вибирався з пітьми на світ, і плакав од незвіданості шляху. Потім був дід Родим. Власне, його руки, як широкі теплі лопати, Від них малюк заспокоївся й притих. Мав він блакитні очі, тож назвали — Сивоок. Родим був велетенським чоловіком із сивим волоссям, в одязі зі шкури дикого тура. Він місив глину, клав на круг і виготовляв різні вироби. Найбільше — богів. Потім фарбував і обпалював на вогні. Усе сяяло різнобарвністю. Дід був мовчазний. Сивоок із захопленням слідкував за його роботою, знав усіх богів, хоч цього йому ніхто не говорив — і Перуна, і Белеса, і Сварога. Найбільше ж хлопчик любив Ярила. Тільки пізніше здогадався чому — той був схожий на діда! Приїжджали купці й купляли богів, а Родим складав у хижці срібло, хутра та інше добро. Він нікого не боявся. Але одного разу прийшли люди в чорному зі срібним хрестом, сказали підкоритися одному богові. Почали трощити готових богів на полицях, Родим кинувся захищати — і поліг від меча. Сивоок вибрався через стріху й щодуху побіг у пущу. Після багатоденного блукання по Лісу Сивоок потрапив до медовара Ситника і закохався в його дочку Величку. Але, не витримавши підневільного життя у Ситника, втік у пущу. Там познайомився з Лучуком — вправним стрільцем з лука, хлопцем його років. Вони вирушили разом у мандри. 1941 рік. Осінь. Київ Професор Гордій Отава не встиг евакуюватися з Києва, оскільки до останнього моменту намагався врятувати цінності Софійського собору. Він потрапив до концентраційного табору для військовополонених, де його, як виявляється, наполегливо розоіукував колишній колега-науковець, а тепер штурмбанфюрер Адальберт Шнурре. Полонені не виказують Отаву, але він несподівано побачив за колючим дротом власного сина Бориса і називав себе. Рік 1004. Київ Сивоок і Лучук потрапили до Києва, де хлопців вразила краса християнських храмів. Якось вони опинились на галасливому київському торзі, де побачили багато чого дивного для себе. їхню силу й кмітливість помітив зухвалий та спритний купець Какора і запросив до себе охоронцями.
4,6(73 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ