Тема: поетична розповідь про особливу роль матері в житті кожної дитини та настанова не забувати цю материнську любов.
Головна думка: «Найдорожчі мамі діти. Дітям мама їх так само» (уславлення материнської любові та заклик до дітей не забувати про материнську любов).
Художні засоби.
Епітети: ніжне серце, світлий розум.
Метафора: «дають …серце, … розум, сили нашому здоров'ю», «радість маєм чи тривогу», «серце мами завжди з нами», «вивчитесь з літами», «виглядають мами».
Повтори (анафора, або єдинопочаток): «Пам’ятаймо …», «Найдорожчі …».
Повтори: «і листи, і телеграми».
Риторичні оклики:
«Як ставали ми на ноги,
Перший крок наш був — до мами!».
Антитеза (протиставлення): «Нам — маленьким і дорослим», «Радість маєм чи тривогу».
Пестливі слова: маленьким.
Кількість строф: шість.
Вид строфи: катрен (чотиривірш).
Римування: АБАБ (перехресне).
Рими: діти – світі, вами – мами, дорослим – розум, любов'ю – здоров'ю, ноги – тривогу, мами – нами, літами – мами, турботу – роботу, пам’ятають – чекають, телеграми – мами.
Любов батьків до дітей, любов дітей до батьків – взаємопов’язані стержні щасливої родини.
Аля повернулася з чарівної країни . Одного разу вона пішла до школи і побачила на дошці малюнки своїх друзів . Колиж вона повернулася зі школи на люстрі сидів [напиши ім'я героя в якого одна нога коротша друга довша просто я з 6 класу і не пам'ятаю] Герой сказав відправляйся в країну бо [герой в якого в кишені черевичок ім'я] вкраде твого Пса . Повернімося до Пса (ім'я) нещодавно Алі купили собаку яку вона назвала Пес. Аля каже але ж як ми повернемося в країну якщо в тебе немає черевичка ? Звісно є каже герой я вкрав . В нього їх багато . Добре каже Аля мені треба все обміркувати . Нема коли міркувати каже герой (в якого одна нога коротша друга довша) і ось вони враз з´явилися в країні і побачили як постать втікає з Аліним Псом . Вони за ним погналися потім зловили . А той хто вкрав собаку сказав що зробив так через те що програв спір . Вони всі поспорили що Аля не побачить їхні малюнки на дошці .
Объяснение:
Федько-халамидник — заводій, дитячий «отаман». «Спокій був його ворогом», — сказано про Федька в авторській ремарці. І це справді так. Федько любить влаштовувати ризикові розваги, дражнити сусідських хлопців. Скільки в ньому відваги, життєвого азарту, винахідливості й тієї надійності, яка, власне, й робить його ватажком! В оповіданні «Федь-ко-халамидник» важлива не тільки напруга подієвої інтриги, а й психологічний сюжет. Ось як автор малює сцену, в якій один виявляє слабкість духу, а другий — великодушність (Слабкодухий боягузливий Толя перекладає свою провину на Федька — і той його рятує) «Федькові знов упала з голови шапка, як ударив його Толин батько. Він підняв її й подивився на Толю. Але Толя тулився до матері, яка милувала його і жаліла його… »
Федько ів Толю, а розплатився за це тяжкими побоями своїх і чужих батьків, та, зрештою, власним життям. Проте, очевидно, по-іншому він не міг. Бачити перед собою слабкого, морально пригніченого, настрахованого і завдати йому удару — це не у Федьковому характері, це понад його гідність!