На уроках української літратури і познайомились з чудовим письмеником Чайковським та його популярним твором За сестрою.
Головний герой малий хлопчик Павлусь з славного роду козаків. А славний він тому що усі чоовікицієї сімьї були славними козаками.Жив у сел вці в часи нападаня татар а нашу рідну Україну.
Хлопець мав смліиву вдачу-це проявляється в його вчинках, прикладом є те що він не побоявшись взяв коня та помчався у поле, навіть коли його могли вбивти в хвилину.
Павлусь був завзятим хлопцем, та дуже працьовитим а мій погляд для свого віку.
Маленький козачок був кмітливим та винахідливим на мій розсуд, бо він багато чим міг до козакам , бо завжжди уважно слухав розповіді дуда, а багато читав.
Цё малиц хлопець дуже витривалий та товариський, бо він боровся до кінця за свою рідненьку сестричку Ганусю, а товаризький, бо гарно відносився до всіх людей. І близьких і знайомих.
Павло ненавидив зрадників, цих підлих людей, бо він був завжди за справедливість та дитина чистої души.
Він великий шлях пройшов до мрії-стати козаком. Він замотував на вус дідову нвуку про життя козаків а про житя гнилих татар. Та й в досгнені мрії дуже до йому віра, віра в себе, що він стане колись великим козаком, якого буде знати уся Батьківщина. Давлет Гірей завжди говорив гарні слова про нашого славного героя Павлюся. Він теж мав надію та віру- що Павлусь стане козаком.
Я ставлюсь до героя дуже позитивно та з гордістю, що хоя у повістях є такі люди, які по справжньому кохаюь близьких та такі велиі патріоти.
Маруся Чурай народилася в 1625 році в родині козацького сотника Гордія. Після смерті батька вона залишилася жити з матір’ю в Полтаві, на той момент дівчині було приблизно 13 років. В молодості у дівчини було багато шанувальників, до яких належав і молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку, синові хорунжого Полтавського полку, з яким була таємно заручена. Коли в 1649 році почалася Хмельниччина, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Дівчина чекала його приблизно 4 роки. Проте, повернувшись до Полтави, Гриць уже не звертав уваги на Марусю, так як полюбив іншу – Галю із заможної полтавської родини. Ображена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке випадково випив Гриць. Влітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Для спокути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла в 28 років, не перенісши смерті коханого.
Объяснение: